Творець бажав, щоб людина з природи свого існування раділа і приносила радість для ближніх. Тому Христова благовість сповнена об’явленнями, як людині чинити добро і як бути вдячною за добро. Сонм святих мужів Христової церкви є яскравим прикладом того, як поступати в дусі Божої науки в щоденному житті.
Одним з яскравих повчальних свят є день пам’яті святителя Миколая Мир-Лікійського чудотворця. На сьогодні немає такої людини, щоб в якийсь спосіб не зіткнулася з цією постаттю і не зберегла хвилюючих спогадів.
Правда, мені згадується розповідь однієї виховательки, як за радянських часів у день св. Миколая, коли майже кожна дитина приносила дарунки в садочок і всі ділилися радістю, що до них приходив Миколай, лише малий Діма чекав вечора, коли його мама забере додому. Наступного ранку ця мама влаштовувала гучний скандал виховательці, що в радянському виховному закладі дозволяють говорити про якогось Миколая, який носить подарунки…
У Євангелії від св. Матвія читаємо таку науку: “Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми” (Мт. 6:1), щоб відтак приймати від них славу, подяку і їхню узалежненість від таких діл. На сьогодні таке явище дуже часте: і напередодні виборів чи якихось інших оказій, під пору свята Миколая “милосердя” виставляється напоказ. Зі своїх надприбутків “нові” люди початку XXI століття узалежнюють співгромадян, що живуть за межею бідності, подарунками на показ та купують у такий спосіб їхні права і можливості. Знаючи, що, вигравши справу, відзискають своє з лихвою, коли чинять гідне людської уваги діло, обов’язково залучать засоби масової інформації, щоб ті „трубіли” про їхню щедрість. Це не дивно, бо чуються богами над іншими і про нагороду за милостиню від Господа не думають, бо не знають Бога…
Такими не можуть бути християни, що найбільшим скарбом мають Слово Боже. Господь каже: “…А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя” (Мт. 6:3). Св. Миколая Христова Церква представляє для християнського загалу як особу, яка практично втілила цю євангельську раду у своєму житті.
Хто з нас не знає з життєпису святителя про його потаємну поміч зубожілому батькові; як тричі підкидав мішечки з грішми серед ночі для його дочок, щоб ті не попали у вир беззаконня; як вишукував бідних і їм старався в біді помогти. І вся його жертовна діяльність була настільки потаємна, що обдаровані ніколи не знали свого добродія. Ця інформація є, насамперед, для нас поясненням, звідки взялася в нашому християнському житті традиція – приймати і самим давати дарунки в ніч святого Миколая.
“Будь чемним, добре вчися, слухай тата-маму і рідних” – скільки разів ми чули ці слова і самі промовляли, коли наближався цей таємничий грудневий вечір. Вечір, що так довго тягнеться і дорослі ніяк не лягають спати. Скільки написано листів, адресованих св. Миколаєві! Які вони різноманітні, іноді без краплини християнського світосприйняття. Початком цієї різноманітності є батьківське запитання: “Що ти хочеш, щоб тобі приніс Миколай?” Чи з цього питання має починатися підготовка до такого милого дитинству свята? Ні! Цьому має передувати відповідна увага батьків до свята і до самої дитини.
- Дитині потрібно пояснити, що таке добро і що його можна дарувати іншій людині.
- Вияснити дитині, що найменша добра справа дорогоцінна, що дарунок не оцінюється грошима і за увагу до себе треба бути вдячним.
- Відтак розповісти про особу св. Миколая (перед тим самим дізнатися про нього якнайбільше).
- Зберегти якнайдовше містерію свята не театралізованим дійством, дарунком від св. Миколая, що відвідав ваш дім у час, коли всі спали. Емоційний стан душі дитини дозволить їй вирізнити свято від буденщини.
- Пам’ятати, що дух свята залежить від батьків і родичів, від їхнього внутрішнього пережиття торжественної хвилини: “У нас був святий Миколай!”
Щасливою є та сім’я, де дитині не треба писати до Миколая просьби, щоб повернувся до дому батько, приїхала із заробітків мама, щоб батьки не пиячили і дорожили хоч якоюсь роботою, щоб дитину забрали на канікули додому з інтернату. Сьогодні таких просьб можна прочитати в дитячих листах чимало, бо, як каже Христос: “І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне” (Мт. 24:12).
Та коли любов не охолонула, тоді даваймо собі відповідь на питання: що ж має принести св. Миколай нашій дитині?
Солодощі, як щось особливо приємне, яке люблять всі діти.
Конче потрібну річ. Устійнилося в багатьох родинах бажання, щоб дарунків було багато, через те до цього дійства приурочують побутові закупи, цього не варто робити.
Можна підібрати певну річ, щоб привернути увагу дитини до здібностей, що починають у неї проявлятися.
Обов’язково серед подарунків мусять бути речі, якими дитина поділиться з батьками, дідусем і бабусею. Коли ж знайшовся такий дарунок, навіть найменшої вартості для старших, то містерія Миколаєвої ночі назавжди залишить слід у свідомості малюка, найголовніше, охоронить дитину від егоїстичного погляду на світ – все для мене.
“Мамо, чому св. Миколай приніс Олегові фотоапарат, мені ні? Я також писав йому листа і молився, він мене не послухав”, – таких запитань стає дедалі більше. Це закономірно, бо потреби переважають міру наших можливостей. Та відповідь – бо ти не заслужив, не був чемний чи щось інше – часто не є вмотивованою і не заспокоїть ображене серце дитини. Навіть більше, спонукає її до невдоволення і заздрості супроти інших. Лише сердечна батьківська теплота перемагає всякий дискомфорт малюка; лише мудрість батьків дасть дитині зрозуміти, що вартість подарунка не в тому, що він бажаний, в увазі до неї через дарунок.
Церква підтримує устійнене дійство роздавати подарунки в ніч святого Миколая лише з однією умовою – воно повинно будувати майбутню людину. З цього свята дитина повинна собі винести такі засади:
- Я вартий(а) уваги, і про неї мені треба дбати і не втрачати її.
- Я приймаю дарунок, і він мене зобов’язує бути щирим, щедрим і чуйним; я повинен мати добру волю пригостити, якщо це можливо, ближнього.
- Я щасливий, що дарунки отримали і мої друзі; ми не хизуємося їх ціною.
- Я починаю розуміти, яке то щастя бути хоч трішки милосердним і обов’язково поділюся радістю свята з близькими мені людьми.
З такими засадами зустрічаймо день пам’яті св. Миколая, свято милосердя і доброти. І дай Боже, щоб воно залишило в серцях наших дітей прагнення бути такими добрими, як був і є святий Миколай. Дай Боже, щоб через наших дітей Господь побачив плоди нашого земного життя і наше бажання стати святими.
