Кінцевий напрямок

«Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр. 11:6), – учить нас Святе Письмо. Отже, щоб догодити Богові, треба найперше в Нього вірити. Здається, так просто – віруй, і все буде гаразд. Але наступна біблійна історія доводить, що вірити в Бога, слідувати за Ним не так вже просто, адже на цьому шляху на нас чекатимуть невдачі та численні падіння.

Так одного разу до Ісуса «один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його» (Мт. 17:14-16). Між іншим, уздоровити біснуватого юнака не могли учні, яким Господь Ісус Христос незадовго до цього дав «силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги» (Лк. 9:1). Ті ж самі учні незабаром радо ділилися зі Спасителем, що «навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!» (Лк. 10:17). А тут таке фіаско!

Що й підтвердив Ісус: «О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?» (Мт. 17:10). У чому ж причина такої невдачі? – У зарозумілості та самовпевненості Христових учнів. Пригадаймо, що вони казали Спасителеві, коли ділилися власними успіхами на терені екзорцизму: «Навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!». Ключовим у цьому реченні мало бути Ім’я Христове, перед яким «вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних» (Фил. 2:10). Проте учні звернули більшу увагу на себе: на той факт, що саме їм коряться демони.

Такий не сфокусований на Христові погляд з часом породив самовпевненість і зарозумілість, учні почали вважати, що саме їм підвладні демонські сили. Можливо, не залишилося осторонь марнославство: адже приємно, коли ти власними діями викликаєш захват в оточення. Одним словом, у цій поведінці апостолів можна за щирості і бажання побачити власне себе… Цілком можливо, що нам не коряться демони, проте щойно згадані вади так чи інакше дають про себе знати в житті кожного з нас і через те, ймовірно, ми не здатні виганяти Христовим Ім’ям демонів, уздоровляти усілякі недуги, бо ці дивовижні речі можуть настільки піднести нас у власних очах, що це в підсумку принесе набагато більше шкоди, ніж користі.

І загалом, сенс нашої віри, нашого слідування за Христом полягає не в можливості творення різних дивовижних речей, наче ми якісь вправні фокусники, а зовсім в іншому – потраплянні в Царство Боже, як про це прямо свого часу сказав учням Господь Ісус Христос: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лк. 10:20). Тому нехай допоможе нам Господь, щоб ми завжди добре пам’ятали про кінцевий напрямок нашого слідування за Спасителем.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docКінцевий напрямок


Ваш коментар: