У духовну глибінь занурюють нас слова Господа нашого Ісуса Христа: “Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його” (Ів. 16:7). Ці слова зобов’язують нас ще раз призадуматися над місією Господа, що виражається не лише спасительною жертвою, насамперед просвіченням Божою істиною і збудуванням особистості Словом Божим.
Такими думками переповнене було серце Діви Марії, яка внутрішньою своєю покорою осягнула дії Святого Духа на все своє життя. В імені всіх послідовників свого Сина, Спасителя нашого, вона промовляє: “Величає душа моя Господа і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм” (Лк. 1:47). Так повторює чистий людський дух, коли тішиться, що він – “образ Божий” (Бут. 1:27), коли поклоняється своєму Творцеві і кориться, бо велич Творця відкрилася в людському тілі: “ваше тіло – то храм Духа Святого” (1Кор. 6:19), коли бажає приблизитесь до Господа, прославляючи “…Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони” (1Кор. 6:20). Такого досконалого вияву духовного стану людина осягає як дар Святого Духа…
І навпаки, людина, спотворена диявольською спокусою, спустошена злом і розбещена пристрасною хіттю, уподібнюється до духа сатани. Але самій це збагнути їй не під силу, отже необхідно, щоб сповнилися слова Св. Письма: “Дух (Божий) дихає, де хоче, і його голос ти чуєш…” (Ів. 3:8). Лише ведена Духом Святим людина може збагнути, що диявол на противагу смиренню спокушає її гординею, відтак, вселяючися в ній, провокує замість любові злобу і ненависть, богохульство і жадобу, скупість та заздрість. Опановує її страхом, відтак спонукає до ідолопоклонства, звернення до ворожбитів, чародіїв, чорнокнижників. Тільки в Дусі Святому людина здатна зрозуміти, що дух сатани появився через втрату любові до Бога.
“А як прийде Утішитель (Дух істини), Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: тож про гріх, що не вірують у Мене; а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, що засуджений князь цього світу” (Ів. 16:8-11), – каже Христос і цими словами, як найдорожчими ліками, відновлює в людині правдиву надію, що можна звільнитися від оков диявола вірою, щирим покаянням і подоланням різних страхів. Людська спрага удосконалюватися в добрі, жити по правді і справедливості, любов’ю оновлювати свою гідність – це ознака дії Святого Духа. І починається чи розгоряється в людському серці від Божих слів: “І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити” (Ез. 36:27). Стверджується, що ми почуті, коли молимося, бо: “Ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!” (Гал. 4:6). Виникає впевненість, що людина може багато, “бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму” (2Тим. 1:7). І все це для того, щоб ствердилися Божі слова щодо людини: “Поскидайте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та нового духа!” (Ез. 18:31).
Бажання шукати правдиву дорогу і відкривати для себе Божу істину, стверджувати свою довіру виконанням постанов і переданням Господніх заряджень майбутнім поколінням – це дія Святого Духа, Нового Утішителя, якому Христос приготував дорогу в людські серця.
Горіти любов’ю, сповнюватися радістю, цінувати мир і довготерпіння, бути добрими і милосердними, вірити, дарувати лагідність і здержаністю прикрашати власну душу (Гал. 5:22-23) – це плоди, що є діяльним знаком Духа істини в людині.
Чи готовий я прийняти Духа Святого і чи бажаю я цієї ласки, хоча й вважаю себе послідовником Богочоловіка Христа? Цим питанням зобов’язаний перейнятися кожний християнин, що переживає торжество П’ятдесятниці – зіслання Святого Духа. Збагатимо себе істиною: “Ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність” (Рим. 8:9-10).
