“Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця” (Ів. 14:28), – докоряв Христос Своїм учням, котрим тяжко було зрозуміти зміст почутого з Його уст. І це закономірно, бо кожній людині притаманне почуття дискомфорту, коли втрачає зв’язок з кимось і остаточно залишається сама з собою в прийнятті рішень у щоденному житті. Так і апостоли, які звикли постійно перебувати з Христом, ніяк не могли збагнути, про що Він говорить, коли каже: “Незабаром, – і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром, – і Мене ви побачите: бо Я йду до Отця” (Ів. 16:16).
Смуток і непевність, що опанували Христових учнів внаслідок почутого, затьмарили такі конкретні і будуючі слова Ісуса, якими їх утверджував в істині і правді, котрими будував їх і приготовляв до великих справ у майбутньому. Та щоб ці слова переросли в надію, Спаситель заохочує учнів до чогось більшого, що перемінить їх остаточно. “Та Я правду кажу вам: краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. Коли Я піду, то пошлю вам Його” (Ів. 16:7), – устами Євангелиста Івана передається вістка про Святого Духа. Вістка, що узалежнює нас від Духа Істини і цілковито лучить нас з Ним в ім’я вічного буття.
Навчаючи Своїх учнів, Господь не раз наголошував, що має ще багато що сказати їм, та вони не можуть все це прийняти і берегти у своєму розумі, що їм, приземленим, тяжко розуміти правду про майбутнє, важко перебудувати свої людські взаємини. Тому: “…Коли прийде Він, Той, Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, що почує, – казатиме, і що має настати – і звістить вам” (Ів. 16:13). Власне словом Христовим визначається основна місія Святого Духа і вказується на узалежненість подальшого розвитку християнського суспільства від Його дії. “Як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: тож про гріх, – що не вірують у Мене; про правду, – що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, – що засуджений князь цього світу” (Ів. 16:8-11) – такими словами конкретизує Христос основну дію Святого Духа у викритті найбільших недуг людського суспільства.
Людині притаманне постійне шукання істини. І в цьому шуканні головне – пізнання світобудови. Шукаючи взаємозв’язку з Творцем, людина, у міру свого розвитку і гріхопадіння, дуже часто фальшивить із власним сумлінням настільки, що готова вивільнитися від правди. Тоді грань пізнання добра і зла, закладена в людському сумлінні, нівелюється і потреба чинити добро на зразок діяльності Самого Бога тратиться. До такого сумного стану опустилася людина – сучасник Сина Божого, Сина Чоловічого. Щоб поправити звихнену людську природу, приходить у світ Святий Дух. Власне Він, котрого посилає у наш світ Отець неба і землі: “Той навчить вас усього, і пригадає вам усе” (Ів. 14:26), що було свого часу нам сказано і покладено в основу нашого існування. У цьому нагадуванні Духа істини головне місце належить утвердженню втрачених взаємин між Богом і людиною, поновленню в людині усвідомлення, що вона покликана до вічного життя і що фізична смерть – це не кінець людському існуванню, сповненню людського сумління осудом гріха і диявола, що спокусами нищить особистість.
Людина з чистим серцем і душевним спокоєм, умиротворена силою Слова Божого, ведена Святим Духом цілковито підкорює себе волі Божій і тим найкраще свідчить про свою віру в Творця неба і землі. Чесно працюючи і віддано жертвуючи себе в ім’я ближнього, переносячи терпеливо хрести і випробовування, готується до духовного зближення з Творцем і вічного буття в Бозі. У своїй свідомості засуджує гріх та через Тайну Покаяння розриває гріховні пута князя світу цього і, поновлюючи свою природу, лучиться з Господом.
Звідки приходить і де ж Він, Святий Дух, якого обітував Своїм учням і нам Спаситель Ісус Христос? Відповідь на це питання в словах Божественного Учителя: “Я вблагаю Отця Я, – і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, Духа правди, що його світ прийняти не може, бо не бачить Його і не знає Його. Його знаєте ви; бо при вас перебуває, і в вас буде Він” (Ів. 14:16,17). І далі: “Коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, – Той Дух правди, що походить від Отця, Він і засвідчить про Мене” (Ів. 15:26).
Святий Дух – особа Божа, невіддільна від Отця, через Єдинородного Сина приходить до нас, щоб людина постійно переображувалась і з дитини тіла ставала дитиною духа. Про таку чудесну переміну говорить апостол Павло у своєму листі до Коринтян: “Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви” (1Кор. 6:19,20).
Як же відчути Святого Духа в собі і на нас? – питання, над яким так часто сьогодні дискутують люди і на яке шукають вичерпної відповіді. Це питання викликає особливу стурбованість, коли на нього шукають відповіді самі християни. Воно свідчить християнському загалу, наскільки ми далекі від Господа і як байдуже відносимося до слів Ісуса. Закономірним є подив Никодима, тайного учня Христа, який не міг зрозуміти слів Учителя, що для одержання Царства Божого треба народитися від Святого Духа; незбагненними для юдеїв були слова Предтечі Івана Хрестителя, який говорив про хрещення Святим Духом. Можна зрозуміти навіть самих апостолів, що на радощах від воскресіння Учителя забули Його обітницю про Утішителя і знову мріяли про земне царство (Дії. 1:6). Ці люди шукали істини, але не були готові її прийняти. Тому про Себе самого устами Івана Євангелиста Святий Дух каже: “Не було-бо ще Духа на них, – не був-бо Ісус ще прославлений” (Ів. 7:39). Хоча пізнали Богомладенця: і Семен, будучи ведений Святим Духом, і Анна, і сам Іван Хреститель. Багато говорив сповнений Святого Духа Захарія. Духа Святого прийняла Діва Марія, щоб сповнити волю Господню. Власне богобоязливі і віруючі особи постійно були ведені Святим Духом і Ним захоронені в світі, щоб через них, коли прийде повнота часу, було об’явлено людському роду спасіння. Сповняючи волю Отця, вони стали наочним свідоцтвом співпраці Бога і людини.
Для нас Всюдиприсутній і Всесильний, Невидимий і Найчистіший, Вічний і Непізнанний Святий Дух об’являється в Єрусалимській світлиці. Приймає видиму форму, щоб ми про Нього знали і Його прагнули, живилися Його силою і постійно чинили волю Отця. “І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами…” (Дії. 2:3-4), – читаємо в Діях св. апостолів. Тут окреслено конкретний факт, внаслідок якого відчули себе Христові учні сповненими сили Святого Духа: заговорили мовами різних народів. Ця подія запевнює людський рід, що спасіння через Христа є не лише для вибраного народу, повинно проповідуватися для всіх людей на землі.
Дар П’ятдесятниці, зіслання Святого Духа, як колись апостоли, так і ми сьогодні отримуємо також. Наскільки? Цікаве запитання, і на нього дає гарну відповідь Блаженний Августин. “З якого розміру посудиною ми приходимо до Господа (тут мова про нашу віру і упокорення), стільки отримуємо сили і дії Духа істини. Кажуть, що Дух отримують і нині, то чому ніхто не говорить мовами всіх народів?” – пише далі бл. Августин і тут же дає відповідь: “Бо церква сама вже говорить мовами всіх народів, розповсюдившись по всій землі. Хто не в цій Церкві, той і нині не отримує Святого Духа”.
Щоб збагнути дію Духа істини на нас сьогодні, спробуймо прийняти щирим серцем правду, що криється ще в словах Святого Письма: “…Через Духа Святого подав Він (Христос) накази апостолам” (Дії 1:2) і запевнив учнів, що ті приймуть силу Святого Духа, що на них зійде (Дії 1:8). Як запоруку духовного успіху на перше місце ставить Церква людині умову: коли хочеш жити з Духом Святим, прийми закон Господній так, щоб не був тобі він ніколи тягарем і довірся слову Господньому. Нагорода велика: “Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього” (Ів. 14:23).
У Дусі Святому апостоли і їхні учні, перемагаючи страх і фізичну втому, повні Божої любові як джерела води живої, пішли по світу проповідувати про перемогу життя над смертю, про обіцяне вічне життя, про Царство Боже, якому немає кінця. Наслідуймо їх. Маємо для того всі можливості. Кожний з нас наповнений Силою Духа Святого, щоб перемагати і знищувати всі супротивні диявольські підступи, щоб хоробрість і жага перемоги завжди опиралися на тверду і непохитну віру, любов і надію, щоб, зростаючи в усіх чеснотах, завжди бажати сміливо і без страху перед усіма сповідувати Христа Бога нашого і славити Його ім’я.
То ж молімося, щоб відчути живу присутність Духа істини в собі і сповнитися радості, що ми покликані до Царства Божого.
