Країна свободи (Лк. 11:14-23)

А коли перстом Божим вигоню Я демонів.

Царство Боже – це країна свободи. Коли Ісус започатковує Свою публічну діяльність у синагозі в Назареті, Він адресує самому Собі слова пророка Ісаї: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених» (Лк. 4:18).

Ці помучені й полонені – це ми. А поневолює нас гріх і сатана, який є головним винуватцем гріха. Гріх справді заковує нас у кайдани. Ісус сказав: «Кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Ів. 8:34). Можемо сумніватися в цьому, заперечувати це, можемо бунтувати й вдавати, що проблеми не існує, але наслідки гріха завжди є трагічними: потрапляємо в неволю, нищимо себе й гинемо.

Ісус із сьогоднішнього Євангелія приносить нам добру новину. Запевняє нас, що сильніший за сатану, що може перемогти його, і то одним пальцем. Ісус визволяє! Багато хто вважає, що Ісус і релігія заковують людину в кайдани. Це неправда: Він визволяє, Він рятує, Він допомагає. Бог хоче визволити нас з-під влади сатани не для того, щоб зробити Своїми рабами, Він хоче всиновити нас. А це вже зовсім інша річ – хіба ні?

Тішуся, що в цьому поєдинку між Ісусом і сатаною я на боці сильнішого. Тішуся також тією кількістю нагород, яка дісталася мені. Тішуся, що я є Божою дитиною.

Попередній запис

Тілесне серце (Лк. 11:5-13)

Скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього Люди безперестанку повторюють, що Бог – ... Читати далі

Наступний запис

Захищаймо свою перемогу (Лк. 11:15-26)

Дух нечистий... каже: «Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов». Життя християнина – це духовна боротьба, яка ніколи не припиняється. ... Читати далі