“Я хрещу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв’язати ремінця від Його взуття я негідний, – Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем!” (Лк. 3:16), – читаємо благовість від євангелиста Луки. Цими словами Церква Христова готує свою паству до великого свята – хрещення Господа нашого Ісуса Христа, до Богоявлення.
З власної природи людина бажає собі якісних перемін: такої зміни в щоденному житті, яка б сповнювала її миром і спокоєм; надбання, з яким чулася найбагатшою в світі; звільнення, яке б принесло радість від життя. І коли на Йордані появився Хреститель, що закликав до життєвих перемін, тодішній народ, обтяжений життєвою рутиною і гріховним станом, поспішив до нього, щоб таку переміну відчути на собі. Іван Хреститель говорив: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне” (Мт. 3:2), і тими словами приготовляв людське суспільство до особливої зустрічі, незбагненної людському розумові, але легко сприйманої людським серцем. “У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!.. Кожна людина побачить Боже спасіння” (Лк. 3:4-5), – цитує Лука пророка Ісаю. І заохочує кожну людину до надзвичайних речей, що мають ось-ось статися. Закликає світ уважніше придивитись до подій, що відбулися на ріці Йордан. І протягом тисячоліть цей клич голоситься по всій земній кулі, щоб людина віднайшла до себе Божу увагу і любов.
Той, що встановив закони природи, що поставив перед лицем людини заповіді, поспішає до Івана, щоб „Виповнити всяку правду” (Мт. 3:15). Не просто висуває умову для тих, хто бажає Господнього спасіння, Сам іде на ріку Йордан хреститися від Івана. Законодавець смиренно сповняє закон, щоб людина збагнула: “Ярмо Моє любе, тягар Мій легкий!” (Мт. 11:30). Спаситель, як єдиний посередник на дорозі спасіння між Богом і людиною, стає прикладом до наслідування Його. Чи потрібно було Христові хреститися і змивати з Себе гріховну скверну? Ні! Господь же без гріха! Та щоб ми не шукали інших шляхів зближення з Богом Отцем, скористалися найкращим, Ісус входить у Йорданські струї, щоб кожний з нас став “біліший від снігу” (Пс. 51:9). Розпалює в нашому серці вогонь покаяння, що спалює наші прогріхи і приготовляє до прийняття Святого Духа в Таїнстві Хрещення.
“І як Ісус, охрестившись, молився, розкрилось небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос почувся, що мовив: “Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе” (Лк. 3:21-22). Так висвітлює надзвичайну Йорданську подію євангелист Лука. У Старому Заповіті дуже часто зустрічаємось з подіями, через які Бог Себе об’являє людині, дає їй можливість пізнавати Його сутність, щоб була готова до взаємин зі своїм Творцем. Тут, на ріці Йордан, відкрилася повнота Божої природи – Бог Отець голосом свідчить про втіленого Бога Сина і Бог Дух Святий сходить, набувши видимості, як конечність у справі спасіння людського роду. Таке Богоявлення – фундамент нашої спасительної віри, охорона від духовного зіпсуття, запевнення нашого вічного життя в Бозі.
Тож спішімо і ми до духовного Йордану, що об’являє себе щорічно великим водосвяттям, і переживімо глибінь слова Хрестителя – покайтесь, щоб і нам було доступно почути слова Неба, щоб ми змогли відчути живу присутність Богочоловіка поміж нами, щоб ми удостоїлися бути храмом Святого Духа. Зачерпнімо і пиймо освячену воду, щоб ми просвітилися світлом неприступним, долучилися до радості неба і землі і прославляли Бога: “Великий Ти Господи, і дивні діла Твої і немає єдиного слова, що задовільно оспівало б чудеса Твої”. “Так, діти світла і істини, втікайте від поділів і злої науки; лише де пастир, туди і ви, як вівці, ідіть”, – звертався до філадельфійців святий Ігнатій Богоносець. Повчання його звучало в нелегкий для Христової Церкви час. Та сила цих слів не втратила своєї актуальності і сьогодні. Постійні нападки на церкву і на її вчення з особливою силою вдираються до людських душ і викликають там сум’яття, недовіру до настанов і заряджень, якими церква єднає свою паству і творить з неї “одне ціле” (Ів. 17:21) – Містичне Христове Тіло.
“Старайтесь мати одну Євхаристію”, – продовжує повчати філадельфійців святий Ігнатій, даючи зрозуміти, що лише через Тіло і Кров Господа Нашого Ісуса Христа ми стаємо співучасниками Його жертовної любові і воскресіння. Та осягнути таку висоту може людина, що збагнула силу Христової умови: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа” (Мт. 28:19).
У сьогоднішній час появилося багато різних релігійних течій, що на свій лад трактують ці слова. І щоб не попасти в блуд, що його так ревно і запопадливо сіють противники Христової Церкви, ми мусимо бути глибоко обізнані зі Святим Письмом.
Бачачи Христа на ріці Йордан, охрещуваного Іваном Хрестителем, і приймаючи до уваги цитовані вище слова про хрещення, християнин сьогодення ставить собі питання – що таке хрещення? Саме так, християнин, і не маючи конкретної відповіді на таке питання, дуже часто потакує за різного роду демагогами, що називають себе християнами і стараються змінити науку церкви на свій лад і своє розуміння. Чи це простий обряд? Чи, може, символічний знак християнства? Ні, це перше Таїнство в Христовій Церкві!
Кожний обряд, чи символ, якщо його використовує людина, стає знаком, яким вона маніфестує про себе комусь і вимагає від іншого уваги. У таїнстві відбувається інша взаємодія – Бог “шукає, що загинуло”, щоб оживити людину, щоб людина пізнала свою первозданну красу.
Що стається з нами в Таїнстві Хрещення?
Приєднуємося до Містичного Тіла Христового! “Бо ми всі одним Духом охрещені в одне тіло, – чи то юдеї, чи гелени, чи то раби, чи то вільні, – і всі ми напоєні Духом одним” (1Кор. 12:13).
Нам прощаються наші гріхи! “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця і для ваших дітей…” (Дії 2:38-39); “Уставай й охрестися, і обмий свої гріхи, прикликавши Ймення Його” (Дії 22:16).
Повертаємо собі первозданну красу і отримуємо право бути спадкоємцями життя вічного. “Коли хто не вродиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла – є тіло, що ж уродилося з Духа – є дух” (Ів. 3:5-6); “Він (Христос) нас спас не з діл праведності, що ми їх учинили були, з Своєї милості через купіль відродження й обновлення Духом Святим… і стали спадкоємцями з надією на вічне життя” (Тит. 3:5-7).
Якою красою наділяє Своїх дітей Господь! “Христос полюбив Церкву, і видав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що немає плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята і непорочна” (Еф. 5:25-27). І освячені, і очищені, і непорочні – всі, хто Таїнством хрещення став членом цієї Церкви, в обіймах Богочоловіка.
