Ані майте по двоє убрань.
Маю навіть не дві, а декілька пар штанів, тож чи повинен я відчувати докори сумління? Чи, бува, не зраджую Євангелія?
Слово Боже, яке ми чули, заохочує нас задовольнятися малим і водночас довіряти Богові. Ми повинні зрозуміти, що для життя нам потрібно небагато, небагато треба мати, щоб жити гідно й щасливо. А те, чого потребуємо, можемо отримати від Бога.
Знаю і розумію це, і навіть приймаю, але маю одну проблему – як сказати це самотній матері, як сказати це безробітному батькові?
А може, треба не так говорити їм що-небудь, як зрозуміти, що Бог посилає тебе задовольнити їхні потреби?
