Алкоголізм в Україні, та й у світі, став настільки звичним явищем, що про нього не те, що перестали говорити, на нього перестали звертати увагу. Окрім тих випадків, коли комусь не пощастить зіткнутися з його проявами особисто: чи в громадському місці, чи в родині, чи в самому собі…
Навряд чи взагалі хтось хотів стати алкоголіком. Втім, про це мало хто думає, а хто ж боїться стати алкоголіком, той взагалі уникає вживання алкоголю. Але більшості людей складно думати, тому вони все, чи майже все, віддають на волю випадку, і через це ми стикаємося з тим фактом, що велика частина наших співвітчизників страждає на алкоголізм.
Дані статистики з кількості людей, що страждають на цю хворобу, сильно різняться, і тому не варто сильно довіряти їм. Проте страшніше за всі, навіть найбільш песимістичні дані, є ставлення більшості українців до алкоголю. А воно, як відомо, доволі схвальне – більшість навіть уявити не може як можна проводити дозвілля без алкоголю.
Дехто, звісно, може стверджувати про шкідливість міцних спиртних напоїв, проте слабоалкогольні напої через менший вміст спирту не стають від того менш небезпечними: адже і від них виникає залежність, що з часом призводить до вживання «міцніших» напоїв, а крім того і в стані легкого сп’яніння людина може накоїти багато лиха.
Але суть проблеми, знову ж таки, не в самих сумних наслідках алкоголізму, а в самому відношенні більшості українців: доки до алкоголю будуть ставитися схвально, у кращому випадку просто нейтрально, про подолання алкоголізму в країні не може йти мова: нація і далі спиватиметься, сприймаючи сам цей процес як саме собою зрозуміле. Багато хто навіть уявити не може, як можна прожити без алкоголю…
Вирішення проблеми алкоголізму в Україні – задача явно не по людським силам, але якщо «для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові» (Мк. 10:27). І найочевидніше тут – просити Бога про допомогу, адже, як відомо: «Просіть, і дасться вам… бо кожен, хто просить, одержує» (Мф. 7:7,8). А якщо алкоголізм в Україні не зникає, а лише шириться далі, уловлюючи у свої тенета все більше людей, то може причина полягає в тому, що вірні не достатньо часу приділяють молитві про подолання в країні цієї страшної недуги? Чи моляться вони про це взагалі?
Бути Христовим послідовником, християнином – це не тільки велика честь, але не менша відповідальність. Про це Спаситель недвозначно попереджає в одній із Своїх притч: «Хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба? Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так. Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його. Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, – то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними. Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий. А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають» (Лк. 12:42-48).
Всі Христові вірні є управителями, яким Господь заповідав дбати про ближніх, любити їх. Але якщо ми занедбуємо Господнє доручення, що може очікувати за це нас? Певно, щойно наведена притча дає цілком зрозумілу відповідь. Тому, зважаючи на таке попередження, краще не занедбуватимемо Господнє доручення і приділятимемо більше часу ближнім. Зокрема тим, хто страждає на алкогольну залежність.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Погані управителі
Ваш коментар:
