Молитва, коли вмирає близька особа

Мій Боже, сьогодні я ні про що в Тебе не прошу. Я хочу лише притулитися до Тебе. Господи, обійми мене. Щоб у мить, коли мені видається, що я залишився зовсім самотній, я відчув Твою близькість. Я залишився сам з тим, що трапилося. Сам, бо це не зачепило людей довкола мене. Сам, бо світ, здається, цього зовсім не помічає.

Як це дивно, адже ми всі рухаємося в одному напрямку. Скільки митців зображали людський перехід від життя до смерти! Скільки поетів дивувалися тому, що життя, навіть найдовше та найпрекрасніше, має своє завершення. Та звичайна людина, не митець і не поет, не думає про це надто інтенсивно (хіба що окрім лікарів та священиків, які стикаються зі смертю, так би мовити, «на службі»). Навіть, минаючи цвинтар, люди думають про свої щоденні справи. І не зважають на німе волання кам’яних хрестів, що стоять на численних надгробках по усьому світі…

Я говорю це так, ніби в мене є претензії до всіх, що вони не бачать мого страждання, що у своїх серцях не відчувають моєї пустки, що їм анітрохи не соромно через те, що хтось помер, що його більше не буде на цьому світі, і більше ніхто і ніколи не почує його голосу, не відчує тепла його рук, ніхто не зазирне йому в очі, не прочитає від нього листа.

Зрештою, я поводжуся так само. Так, якби не вірив у вічне життя. Я накручую в собі оту пружину жалю та претензій (невідомо до кого?), розпачу, бо хтось, кого я продовжую сильно-сильно любити, відійшов від мене. І, окрім цього, вперто тримаю в собі дурну і порожню думку, що ця особа відійшла НАЗАВЖДИ!…

Мій Боже, як важко прийняти правду про те, що Ти сотворив нас для ВІЧНОСТИ!

Як сильно ми хочемо затримати інших людей лише для себе! Насолоджуватися цією близькістю до кінця… Власне: до кінця чого? Нашого життя? А коли помремо, чи хочемо, щоб ВОНИ залишилися самі, зі своїм болем, самотністю, порожнечею?

Власне кажучи, про що йдеться? Про що насправді йдеться мені особисто?

Мій Господи, як важко мені змиритися з думкою про те, що наша розлука триватиме дуже довго. Тут, на землі, я сумуватиму набагато сильніше, бо там, за межею смерти, настільки гарно і добре, що людина не сумує, а хоче, аби ті, хто ще залишився на землі, якнайшвидше також опинилися поруч…

Любий Отче, я повинен піднятися понад власні відчуття, тугу та чорні думки про майбутнє. З кожною людською смертю Ти закликаєш до більшої віри. І кожен, хто переходить межу смерти, є Твоїм знаком для нас, для тих, хто залишається на цій землі.

Ти дав МЕНІ знак. Дуже виразний, дуже близький. Боже, допоможи, щоби віднині я кожного дня читав цей знак. Аж до моменту моєї смерти.

А сьогодні просто обійми мене…

Попередній запис

Молитва над ліжком важкохворої близької особи

Мій Отче, це триває вже дуже довго. Це страждання, закутане в білу постіль... І неспроможність ані підвестися, ані рушитися... Мій ... Читати далі

Наступний запис

Молитва людини, яка болісно пережила антисвідчення духовної особи

Мій Господи, чи ЦЯ спільнота справді є ТВОЄЮ отарою?! Ти бачиш наскільки особи, яким Ти дав покликання СЛУЖИТИ, дратують мене ... Читати далі