Господи, вже не знаю вкотре після вечірнього підрахунку фінансів я клякаю перед Тобою і прошу допомоги, щоби якось пережити цю ситуацію, що мене гнітить. Бо усвідомлюю, що впродовж років, навіть десятків років, я важко працюю задля того, щоб якось «звести кінці з кінцями».
Не для того, щоби купити новий автомобіль, бо цей вже на ладан дише. Не для того, щоби купити більше помешкання, бо це замале для моєї родини, а всі ті люди, котрі колись разом з нами отримали квартири на цьому поверсі, вже давно звідси виїхали. Ні, це було би надто гарно.
Мій Боже, у мене просто більше немає сил на те, щоб утримувати себе та моїх близьких на рівні, який не принижує людської гідности.
От власне: гідність. Я дуже болісно відчуваю, що «кручуся як білка в колесі», щоби зберегти гідність власної родини, а петля податків, рахунків, платежів, кредитів та інших подібних справ, затягується все сильніше. Ти знаєш, що я би з радістю втік від усього цього в якусь пустелю, де нікому і нічого не був би винен!
Боже мій, Ти сам бачиш, що лише крок відділяє мене від тієї миті, коли я почну думати лише про гроші. А я цього дуже не хочу! Я не хочу постійно порівнювати себе з іншими, відчуваючи на серці тягар заздрости, коли мене обганяє новий і дорогий автомобіль, коли, під час прогулянки, я помічаю гарну віллу поруч з міським парком, яку збудував хтось з місцевих багачів.
Господи, я боюся цього. І того, що почну ненавидіти тих людей.
Їх, і себе, за те, що я їм не рівня.
А ще я боюся того, що буду скупішим. Що з кожним тижнем чи місяцем я уподібнюватимуся до таких огидних скупарів, як Ебенезер Скрудж з «Різдвяної пісні в прозі» Чарльза Діккенса. Боже мій, лише при думці про таких скнар мені робиться смішно!
А може, це Ти дав мені оцей сміх? Може, це Ти навів мені на думку образи тих згорблених, товстих стариганів, які трясуться над своїм багатством, і страшенно бояться щедрости, доброти та милосердя?
Адже я не буду таким. Я знаю, що в мені постійно залишається оця частинка гідности. То чому мало би бути гірше? А може доля зміниться вже зовсім скоро?
Боже, я не припиняю просити Тебе, щоб я зумів нести цей тягар. Може, інші отримали такий тягар, який я не зможу навіть підняти?
Господи, дякую Тобі, що я міг все це розповісти Тобі. Сховаю всі ці папери: рахунки, платежі, квитанції, чеки… Сьогодні я ще встигну прочитати кілька сторінок доброї книжки…
