Пустеля (Лк. 4:38-44)

Він вийшов, і подавсь до самотнього місця.

Публічна діяльність Ісуса – це безперестанні контакти з людьми, розмови, проповіді, зцілення. Це постійні юрби, безліч людських справ і драм. Щоб уникнути цього всього гамору, Ісус подався в пустелю – хотів побути на самоті, потребував цього. Потребував відпочинку, але ще більше – контакту зі Своїм Отцем.

Наше життя теж сповнене людьми й гамором. Принаймні цим ми схожі на Ісуса. Отож варто так, як Він, знаходити час на те, щоб побути в тиші, відновитися. Щоправда, так само, як і у випадку Ісуса, важливішим є наше духовне відновлення. Буває, що наш зв’язок із Богом слабне або повністю обривається. А отже, потребує відповідного збереження, полагодження, відновлення.

Сучасною формою пустелі є реколекції. Проте тут я думаю не про ті парохіяльні реколекції, на які біжимо просто з роботи та під час яких, слухаючи науку, думаємо про те, чи хтось із рідних купив хліб на вечерю. Маю на увазі реколекції, на які їдемо до реколекційного будинку чи монастиря. Відриваємося від справ цього світу, щоб, набравшись духовних сил, могти їх добре переживати й вирішувати.

Кожен прилад потребує догляду й відповідного зберігання, кожен тягловий кінь і віл потребує відпочинку. Людина теж цього заслуговує.

Попередній запис

Коперниківська революція (Лк. 4:31-37)

Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий. Дивовижним є те, що злі духи швидше зрозуміли, ким є Ісус, аніж звичайні ... Читати далі

Наступний запис

Слово Боже існує не для того, щоб ним захоплюватися (Лк. 5:1-11)

Тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже. Юрби линули до Ісуса, щоб послухати Його. Будьмо, однак, щирими – що ... Читати далі