Ісуса раніше чи пізніше мали призвести до випробовувань. У ті часи було неможливо залишитися непомітним тому, хто на осляті в’їхав до Єрусалима, тим самим заявивши про здійснення пророцтва. Ані неможливо було не привернути до себе уваги тому, хто зайшов у Святиню, засуджуючи її та передвіщаючи її знищення.
Хоча натовп радів Його прибуттю до Єрусалима та вітав Його як царя (пор. 21:1-11), Ісус змусив єврейську владу захвилюватися. Чи могли вони радіти, коли рух, який загрожував авторитету їхньої влади та розхитував самі основи національної ідентичності, дедалі більше розростався? В їхніх очах весь Ісусів рух протистояв Святині і Торі. Вони дивилися на Нього як на такого, що відводить народ від Божого святого дому та від Божого святого закону. Вони могли себе запитати: «Як цей чоловік може бути Месією? Він їсть із грішниками, не зважає на чистоту законів, прощає власною владою гріхи. І ким Він себе вважає, коли засуджує Божий святий Храм таким чином?» Вони, напевно, добачали в Ісусі фальшивого пророка, який зводить народ. Тому Його треба було зупинити (пор. Втор. 13:1-5).
Нечестиві управителі
Протягом напруженого тижня в Єрусалимі Ісус зрозумів, що Його дні пораховані. Навіть у тематичних притчах Він говорив про Свою скору смерть. Наприклад, Він розповів притчу про власника виноградника, який здав його в оренду виноградарям-управителям.
Коли власник послав своїх слуг, щоби зібрати плоди, управителі по одному повбивали їх. Зрештою власник вирішив послати до них власного сина, кажучи: «Матимуть повагу до мого сина». Але управителі вбили навіть сина. Врешті-решт управителів було прогнано із землі та вбито за їхнє нечестя і злобу (пор. Мт. 21:33-46).
Ісус розповів цю історію первосвященикам (пор. Мт. 21:23). Оскільки Він побудував цю розповідь на традиційній єврейській історії (взятій з пророка Ісаї 5), вони мали зрозуміти, що виноградник – це Ізраїль, а власник – Бог.
Але до цієї історії Ісус додав ще власний гвинтик. Він розповідає про управителів, які управляли виноградником, але не хотіли давати належну частку плодів власникові. Ці орендарі представляють управителів Ізраїлю, які не були добрими пастирями для народу. Ісус також залучає до цієї історії слуг, які були послані власником, щоби забрати частину плодів. Слуги – це пророки, яких Бог посилав, щоби закликати правителів Ізраїлю бути плідними та жити своїм покликанням – бути світлом для інших народів. Врешті Він представляє власникового сина. Хоч Ізраїль відкинув усіх пророків, Бог тепер посилає останнього посланця – того, який перевищує всіх інших. На цей раз Бог посилає власного Сина, Ісуса. На превеликий жаль, провідники Ізраїлю вб’ють Його також.
Після того, як первосвященики послухали цю історію, вони зрозуміли, що ця притча про них (пор. Мт. 21:45). Вони були немов ті виноградарі, які колись відкинули Божих пророків, а тепер стоять на порозі вбивства сина власника виноградника. Як наслідок, вони будуть покарані подібно до орендарів із притчі. Ісус сказав до них: «Від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити» (Мт. 21:43).
Під час випробовування
З допомогою апостола Юди Іскаріотського первосвященики та старійшини вночі нарешті арештували Ісуса і привели Його на суд до первосвященика Кайяфи та інших єврейських старійшин народу в Єрусалимі (пор. Мт. 26:57-68). Спочатку їхня рада намагалася знайти фальшиве оскарження проти Нього. Тоді Його звинуватили в тому, що Він засуджував Святиню. Ісус весь час мовчав, не захищаючи Себе зовсім. Він заговорив лише раз, і це сталося тоді, коли первосвященик під клятвою зобов’язав Ісуса сказати одну річ: «Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос (Месія) Ти, Син Божий?» (Мт. 26:63). Тут Ісус нарешті відповів і двома короткими реченнями Він перевернув їхнє уявлення про все: «Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!» (Мт. 26:64).
При цих словах первосвященик через обурення та огиду розірвав на собі одіж та звинуватив Ісуса в богохульстві, а члени синедріону почали бити Його в обличчя та плювати і зрештою засудили на смерть. Жорстоке покарання за два короткі речення! Що ж Ісус таке сказав, що завдало Йому стільки болю? Чому первосвященик так скипів ненавистю при цих словах? Чому ці слова були причиною видачі Ісуса римлянам?
Нічне видіння
Кажучи про Сина Людського, що приходить на небесних хмарах, Ісус послався на відоме пророцтво з Книги пророка Даниїла. Пророк Даниїл мав сон – можливо, його можна вважати видінням – про чотирьох жахливих звірів, які пожирали Божий народ: лева з крилами, ведмедя-людоїда, чотириголового леопарда і дуже лютого звіра з десятьма рогами та залізними зубами. Кожен хижак представляв одне з чотирьох могутніх поганських царств, які вели війну з єврейським народом. Несподівано з’явилася таємнича людська постать – «ніби Син Людський» (Дан. 7:13). Звірі були знищені тоді, коли Сина Людського було піднесено вгору до Божого трону і Йому було дано владу панувати над усіма народами.
Це було пророцтво великої надії. У цьому видінні Син Людський представляє Божий вірний народ, який страждав від жорстокого гніту чотирьох поспіль поганських режимів. Усе ж Сина Людського врешті визволить Бог та відомстить, коли вороги Ізраїлю будуть переможені. Насамкінець Божий народ буде звільнено, і він братиме участь у Його пануванні над усіма націями.
