Велике (Лк. 1:39-56)

Величає душа моя Господа.

Хоча Євангеліє про це й не розповідає, але чисто по-людськи мені здається, що Марія свій гімн прослави не промовляла, а співала. Співала про те, що «бо велике вчинив мені Потужний» (Лк. 1:49).

Це правда, але таке ж велике Бог може вчинити й нам. А може, і ще більше. Шляхом до цього є наслідування Марії в її відкритості, покорі й вірі. Вона була така гарна тому, що дозволила Богові формувати себе. Джерелом усієї нашої гидоти є те, що вислизаємо з Божих рук, не даємо Йому прославитися в нас.

Отож, варто пригальмувати, не втікати, дозволити Богові діяти, підкоритися Його волі, й це дасть свої плоди – красу і чуда. Те, що об’явилося в житті Марії, може об’явитися й у нашому житті.

Попередній запис

Трепіт (Лк. 1:39-56)

Затріпотала дитина. Відвідини дорівнюють тріпотінню. «Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом ... Читати далі

Наступний запис

Тужитимемо за цим (Лк. 1:57-66)

І страх обгорнув. «І страх обгорнув усіх їхніх сусідів» (Лк. 1:65). Це дивно – відбуваються чуда, Бог виявляє Свою велику ... Читати далі