Коли перший раз побував на річці Йордан – місці, де Іван Христитель розпочав своє служіння, не міг позбутися думки про те, що цей пророк міг вибрати набагато краще місце для початку своєї місії щодо приготування єврейського народу до приходу Месії.
Річка Йордан протікає через безплідну пустелю і впадає в найнижчу точку поверхні землі, приблизно 360 метрів нижче рівня моря. Щоби туди добратися, потрібно подорожувати декілька годин дорогою вниз важкопрохідними теренами пустелі під палючим сонцем, яке безперестанно б’є в спину. Хто хотів би йти такою дорогою туди, щоби слухати Івана Христителя? Виглядає, що столичне місто Єрусалим було би набагато кращим місцем для зацікавлення слухачів. Або, можливо, густонаселений регіон Галілеї. Але порожня пустеля басейну Йордану?
Однак для давніх євреїв Йорданська долина була чимось набагато більшим, ніж безлюдна пустеля. Вона була саме тим місцем, де вони очікували, що Бог знову розпочне чинити великі речі для Ізраїлю. А це змінює погляд на розуміння місії Івана Христителя та його доленосної зустрічі з Ісусом на цій ріці.
Символізм ріки Йордан
Євреї знали про великі речі, які ставалися на Йордані. Ця річка є місцем, де пророк Єлисей зцілив Наамана, слугу Короля Сирії (2 Царів 5:1-14). Це те місце, звідки пророк Ілля був узятий до неба на вогняній колісниці (2 Царів 2:1-10). Але найімовірніше, що ця річка нагадувала про найважливішу подію в історії Ізраїлю – Вихід. Аж до сьогодні євреї щорічно згадують історію Виходу, переповідаючи те, як Бог звільнив ізраїльтян із рабства в Єгипті, перевівши їх через Червоне море, і провадив їх пустелею сорок років. Квінтесенція цієї драми настає тоді, коли Ісус Навин переводить ізраїльтян через річку Йордан на землю, яку Бог обіцяв їм. Саме тоді Ізраїль як нація розпочав нове життя на землі Ханаана.
Долина ріки Йордан стала важливим символом для нових початків та нового життя. Це виявляється в сподіваннях Ізраїлю на майбутнє, на інший вид виходу, коли Бог розпочне визволяти Свій народ від їхніх поганських ворогів, як Він це робив у часи Мойсея та Ісуса Навина. Справді, пророки провістили про те, як пустеля стане етапом, де Ізраїль повернеться до Бога та їхній завіт буде відновлено. Наприклад, пророк Осія описує те, як грішний Ізраїль повернеться до Ягве так, як невірна жінка повертається до свого чоловіка. І це подружнє возз’єднання станеться в пустелі: «Тому то ось Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її…. І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосуддям, і милістю та любов’ю. І заручуся з тобою вірністю, і ти пізнаєш Господа» (Осія 2:16, 21-22)[1].
Ось тому Іван Христитель кличе народ у пустелю, щоб охреститися в Йордані. Така дія була знаком початку усього того, чого євреї сподівалися. Це була символічна дія, яка ритуально повторювала Вихід. Так само як їхні предки, євреї, йшли за Іваном Христителем у пустелю, переходили через Йордан і знову входили в Обіцяну Землю. І вони виходили, сповнені надіями на новий початок – надіями на свободу, цього разу не від єгипетських, а від тогочасних римських поневолювачів. Можна собі уявити той великий ентузіазм і очікування, якими були захоплені учасники руху Івана Христителя. Нічого, отже, дивного, що Іван так легко приваблював багато народу.
Чи одіж робить пророком?
«Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх…» (Мт. 3:4).
Євангеліє від святого Матвія не каже нам багато, про що навчав Іван Христитель на Йордані. Справді, Матвій лише цитує п’ять слів із фактичного проповідування Івана: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт. 3:2). Може виглядати зайвим те, що він вживає більше слів, щоби описати, в яку одіж був вбраний Іван Христитель, ніж те, що він говорить про зміст послання Івана. Однак кожен, хто обізнаний зі Старим Заповітом, розуміє значимість Іванової верблюжої одежі та пояса зі шкіри – відомо, що саме так одягався великий пророк Ілля (пор. 2 Царів 1:8).
Це мало значення, бо євреї очікували на повернення Іллі. Щоби це зрозуміти, подумайте про останні пророчі слова, звернені до Ізраїлю в Старому Заповіті. Малахія був останнім пророком, кого послано до Ізраїлю, і в своєму останньому пророчому висловлюванні він сказав, що Ілля якось повернеться до Ізраїлю перед приходом Месії (пор. Мал. 4:5). Століттями після Малахії єврейський народ у тиші чекав (пор. 1Мак. 9:27; 14:41). Ці останні слова про нову появу Іллі залишили відгомін в їхніх вухах, коли вони очікували на прихід Іллі та Месії після нього.
Таким чином, коли Іван розпочав своє служіння одягнений як Ілля у верблюжу волосяницю та шкіряний пояс, для євреїв це було знаком, що він виконує роль пророка Іллі. Справді, Сам Ісус пізніше це розпізнав, кажучи: «Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували. Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти» (Мт. 11:13-14). Діючи як новий Ілля, Іван Христитель звіщав, що Малахієве пророцтво здійснюється і що час Месії вже дуже близько!
Але Іван та Ілля мали набагато більше чогось спільного, ніж одіж. Обидва, як Іван, так і Ілля, були великими пророками. Обидва спонукали злих царів направити своє згубне життя, і обидва були за це переслідувані. Найразючішим є той факт, що обидва, Іван та Ілля, готували дорогу для пророків, які відзначалися ще більшим служінням, ніж їхнє. Перед тим, як Іллю було взято на небо, він дав своєму наступникові Єлисею подвійну частку свого духа (2 Царів 2:9,15), яка була для Єлисея початком для його служіння. Після цього Єлисей пішов та чинив ще більші речі, ніж його попередник Ілля. Наприклад, Єлисей чудесно очистив прокаженого (2 Царів 4:32-37), зробив чудо помноження ячмінних хлібів, щоб нагодувати велику кількість людей (2 Царів 4:42-44).
Усе це, звичайно, було прообразом Івана Христителя та Ісуса. Коли Іван хрестив Ісуса, на Ісуса зійшов Святий Дух у вигляді голуба, і ця подія стала фундаментом Його публічної діяльності. Після неї Ісус пішов чинити діла більші, ніж Іван Христитель. Подібно до Єлисея Ісус зцілював прокажених (Мт. 9:23-25), помножував ячмінні хліби та годував маси народу (Ів. 6:9-14; пор. Мт. 14:15-21; 15:32-38).
Найбільш визначним є те, що місце, де Ілля передав свою пророчу місію Єлисеєві, є річка Йордан (2 Царів 2:6-14). На Йордані Ілля передав своє служіння своєму наступникові Єлисею. Також на цьому самому місці новий Ілля, Іван Христитель, передав естафету Ісусові, що відтоді розпочав Свою публічну діяльність як новий Єлисей.
[1] В оригіналі використано інший переклад Святого Письма (NASB) і тому подана інша цитата: «Therefore, behold, I will allure her, and bring her into the wilderness, and speak tenderly to her. …And I will make for you a covenant. …I will betroth you to me for ever (Hos. 2:14,18-19)».
