Людина, що вживає алкоголь, тютюн або інші наркотики, у глибині душі розуміє, що вона – людина гріховна. І як усяка гріховна людина, вона шукає виправдання своїй ваді. Як з’ясувалося, багато хто звик шукати виправдання своїм шкідливим звичкам у вірі: «Як це – не пити? Ісус Христос воду у вино перетворив? Значить – наливай та пий! У церкві вином причащають? Значить – наливай та пий!..» – от типові аргументи, які не тільки в точності не відповідають дійсності, але й підривають авторитет Церкви, є основами виникнення програм вживання спиртного і призводять до морального розтління кожної окремо взятої особистості й усього суспільства в цілому.
Церква завжди категорично виступала проти п’янства. Однак останнім часом досить розповсюдженою стала думка, нібито Церква схвалює «культурне», «помірне» вживання алкоголю. Насправді це не так, оскільки священики, а особливо – святі Церкви, завжди намагалися повністю звільнити від гріховного прагнення до вина своїх духовних чад. Для християнина тверезість завжди була й залишається невід’ємною рисою характеру, що передається з покоління в покоління.
Сьогодні ми не бачимо, на жаль, щоб чада Православної Церкви – за рідкісним винятком – являли собою взірець тверезого життя. Тільки деякі архієреї та священики займають однозначну і тверду тверезу позицію, встановивши для себе законом повне утримання від спиртних «напоїв», закликаючи не тільки словом, а й власним прикладом своїх парафіян до тверезого життя. Тим не менш, кожен, у кого є щире бажання докопатися до істини в цьому питанні, має можливість переконатися на власні очі: Священне Писання радить утримуватися від будь-якого вживання алкоголю.
Вдавані протиріччя Біблії
…А як же рядки з Біблії, де прямо говориться, що вино – Божий дарунок? Як же відомі слова апостола Павла до Тимофія, де апостол прямо радить пити вино «заради користі для шлунка»? Нарешті, як бути з нездоланним аргументом захисників вина: перше чудо, здійснене Ісусом Христом – перетворення води у вино? Що може бути авторитетніше для християнина, ніж свідчення Самого Ісуса Христа? І в той же час будь-яка розсудлива людина бачить масу прикладів того, як від вина страждають люди. Як примирити нездоланне протиріччя положень теорії, освячених найвищими авторитетами, із щоденною практикою, що свідчить про зворотне?
Тепер у нас є доказ того, що вино давнини й сучасне вино – зовсім не одне й те ж. Американський дослідник Біблії Семуель Баккіокі пише, що чотири споріднених слова: vіne в англійській, vіnum – у латинській, oіnos – у грецькій й уауіn – у єврейській мовах історично вживалися для позначення виноградного соку, у тому числі що бродив або того, що перебродив. У посиланнях на вино в позитивному сенсі говориться про неалкогольний виноградний сік, що не перебродив, у той час як у посиланнях з негативним відтінком сказано про алкогольне вино, що перебродило.
Священне Писання однозначно пропонує утримуватися від будь-якого вживання алкоголю. У давнину одним словом «вино» – позначали й свіжий виноградний сік, і алкогольний, що перебродив. Звідси всі гадані протиріччя Біблії. Таким чином, у черговий раз підтверджується непохитна істина: зло починається не з надмірного вживання вина, а з будь-якого його вживання.
Тепер стає зрозумілим, чому в Біблійних оповіданнях матері безбоязно напувають немовлят вином: насправді вони напувають їх виноградним соком. Не викликає здивування й повчання апостолів, що закликають пити вино заради користі для шлунка. Зникає протиріччя, ніби пророки то засуджують вино, то його вихваляють.
Бог передбачив для нас калорійну, поживну їжу й чудовий солодкий напій – виноградний сік. Проблема полягає в тому, що доброчинний Божий дарунок, виноградний сік, був спотворений людьми: йому дозволено було бродити. І сьогодні наявний результат – мільйони людей, включаючи багатьох християн, не шукають природної насолоди в споживанні благотворних фруктових соків, подібних виноградному, а прагнуть тимчасового збудження, приймаючи усередину вино й інші алкогольні вироби. Вплив їх – короткочасне зняття напруги через притуплення почуттів і, як наслідок, – зменшення здатності свідомо насолоджуватися Божими дарунками – натуральними продуктами.
Чи міг Бог законним чином рекомендувати помірне вживання алкоголю, знаючи його шкідливий вплив? Адже помірність лише зменшує, але не усуває болісні наслідки прийняття алкоголю. Це ж саме стосується і вживання тютюну. Викурювання половини пачки замість двох пачок сигарет лише зменшує, але не усуває шкідливість тютюну. Абсурдно й досить небезпечно уявляти, що Бог може схвалювати й заохочувати «помірне» вживання алкоголю, що отруює наш організм, незалежно від кількості вживання.
Дехто доводить, що Соломон застерігає проти п’янства, допускаючи помірне вживання алкоголю (Пр. 23:33-35). Однак Соломон розв’язує проблему непомірного п’янства, призиваючи не до помірності, але до повного утримання. Чому? Бо джерело всякого безчестя та страждань, принесених оп’яняючим вином або іншими алкогольними виробами, полягає не в зловживанні, але в самій їхній природі: вони здатні заподіяти біль, подібно укусу змії й жалу аспіда (Пр. 23:32).
Коли ми приймемо біблійне вчення про те, що алкоголь безчестить нас, ми перестанемо доводити, що добре просто не зловживати ним. Соломон усвідомив головну істину – проблема алкоголю не просто в зловживанні ним, але в ньому самому. Природа оп’яняючого вина й іншого алкоголю полягає в тому, щоб обдурити й завдати шкоди особистості, отже, ми не повинні не бажати, не пити його. Можна неправильно вживати добре, але погане неодмінно зашкодить. Тому єдино безпечний курс – утримуватися від усього, що сп’яняє.
Причини, наведені Петром і Павлом для того, щоб у житті бути стриманим і благочестивим, не просто медичні, але есхатологічні. Здорове й святе життя рекомендоване у Священному Писанні не просто заради особистого здоров’я й блага, але головним чином через Божий намір перебувати в наших тілах під час нинішнього життя (1Кор. 3:16,17; 6:13) і спілкуватися з нами в житті майбутньому. Щоб підготуватися жити в присутності Христа після Його другого пришестя, потрібно навчитися жити чистим і благочестивим життям вже тепер. Це основна причина, зазначена Павлом у Посланні до Тита, у закликах, звернених не тільки до єпископів, але й до всіх груп людей: літніх людей, молоді й навіть рабів – жити тверезим і благочестивим життям.
І хоча сучасне суспільство досягло успіху в скасуванні рабства, багато хто з нас у наші дні стали рабами алкоголю. Рабство однозначно сприймалося як расова дискримінація, як моральне і суспільне зло, з яким треба боротися й усунути його. Що стосується алкоголю, то, за винятком коротких періодів дії сухого закону, більшість сприймає його як улюбленого ворога, якого треба просто обмежувати, але не знищувати. Цей погляд, як ми вже бачили, підтримувався думкою про те, ніби Біблія схвалює помірне вживання алкоголю.
Відсутність ясного морального переконання, що вживання алкоголю є гріхом через здатність сп’яняти тіло, незалежно від прийнятої кількості, спонукує багатьох християн в усьому світі крізь пальці дивитися на те, що багато церков, школи, засоби масової інформації й уряди вчать людей скоріше помірному вживанню алкоголю, ніж утриманню від нього.
У той час як вірні розглядають п’янство як повну аморальність, або, принаймні, як моральну слабкість, інші сприймають вживання алкоголю як ознаку свободи або як традиційний засіб спілкування між людьми. Конфлікт між цими двома поглядами може поставити в тупик політичні рішення, залишаючи попереджувальні ініціативи паралізованими…
Наслідки цього очевидні: мільйони людей, будучи спочатку помірними споживачами алкоголю, стали п’яницями, приносячи величезний збиток і собі, і суспільству. Причина цих трагічних результатів проста: алкоголь є наркотиком, що не тільки сп’яняє, але також викликає звикання. Для деяких людей вистачає лише невеликої кількості спиртного, щоб стати постійно залежними. Тому варто завжди пам’ятати біблійне застереження: «Не дивися на вино» (Пр. 23:31).
За матеріалами сайту http://tvereza.info
