Отож, якщо ми вже доволі багато дізналися про трьох найважливіших ангелів, поставмо собі просте, на перший погляд, запитання: “Чому Бог повідомив нам імена лише їх трьох?” Це, мабуть, одне з багатьох запитань щодо Божого Об’явлення й на котре ніколи не знайдемо остаточної, вичерпної відповіді. Однак, можемо здогадуватися, що ті архангельські імена означають для нашого розуміння дій Божих – і наших справ перед Богом, а також наших учинків перед лицем Бога у вірі, перш ніж нам буде дано побачити Його лик у вічній славі, достатньо багато.
Імена архангелів походять з давньоєврейської мови; вони – богоносні. Це означає, що ці імена явно – бо безпосередньо, прямо – стосуються Бога. Ім’я Михаїла означає “Хто, як Бог?” Ім’я Гавриїла містить у собі елемент могутности й мужности, виражає правду, що Бог – це моя сила. А Рафаїл, своєю чергою, означає “зцілення Боже”.
Я хотів би сьогодні довести, що значення трьох імен отих великих духів, що споглядають Божий лик і завжди слухняно виконують Його волю, нам цілком достатньо для того, щоби виробити правильну релігійну позицію щодо Бога й власного покликання. Я хотів би також, аби ми переконалися, що причиною будь-яких недоліків і викривлень у цій сфері, усіляких поганих, недоречних поглядів під цим оглядом є те, що нам бракує АРХАНГЕЛЬСЬКОГО БЛАГОЧЕСТЯ.
Першим, що мусить вражати кожного, хто хоче глибоко пізнати проблему архангельських імен, є їхня фундаментальність, яка сягає суті ставлення створіння до Творця. Жодне з цих імен не виражає чогось другорядного, чогось, без чого можна було б обійтися, підтримуючи, попри це, відповідні взаємини з Богом. Майже реально можна почути приголомшливу правду, що незгода з посланням, яке доносять до нас архангельські імена, означає перехід на позиції Божого противника, а отже… так, так, сатани!
Ім’я Михаїл, передусім, означає зачудування. Зачудування, а також подив і захоплення створінням, яке покликав до життя єдиний Бог. Міститься в цьому вигуку й вдячність за дар існування: бо це добре й прекрасно – бути! Існує також сповнена радости молитва: “Ти, який є, мій Боже, дав мені дар існування, щоб я міг жити для Тебе, щоб я міг щодня наново дивуватися, захоплюватися Тобою й світом, котрий Ти мені дав, прославляти Тебе й дякувати Тобі”.
Але це ще не все. В імені Михаїл міститься також удячність за добре використання найбільшого з Божих дарів – дару свободи. Адже той, хто у своєму житті приходить до висновку “Хто (ж інший), як (не) Бог?”, зробив вибір – обрав Бога. Справжнє благочестя неможливе без отого “Хто, як Бог?” Це її справжня суть, її мірило й, водночас, плід.
Ім’я Гавриїл – “Бог – моя сила” – не стільки виражає залежність створіння від Творця, скільки, передусім, слабкість створіння перед силою Творця. Якщо Бог не є моєю силою, то я або піддаюся омані, що я сам могутній і що в мені є джерело сили, потрібної для життя й порятунку, або вже впав у розпач: ніхто не є моєю силою, отож занурююся в слабкість і тону в ній. Немає для мене порятунку…
У Святому Письмі Гавриїл, як посланець Божий, насамперед, є провісником сильної, потужної дії Бога в безнадійних, з людського погляду, ситуаціях, в яких жодна створена сила допомогти не здатна. Ніщо, крім сили Божої, за посередництвом Гавриїла, не може пояснити Даниїлові пророцтва й видіння. Божа сила потрібна, щоби неплідне, бо вже немолоде, подружжя Захарії та Єлисавети змогло привести на світ Івана Христителя. Божа сила потрібна, щоби здійснилося спасіння людей через втілення Божого Сина в лоні Діви Марії. Провісником цієї Божої сили є Гавриїл.
Як можу бути благочестивою людиною, вірною Богові, що тішиться Його присутністю й з любов’ю виконує Його волю, якщо немає в мені нічого від Гавриїла, якщо цілим своїм єством не волаю до Бога: “Ти – моя сила”? Як здолаю життєві труднощі, виконаю вимоги, що їх ставлять переді мною любов і милосердя, як встою перед спокусами й переслідуваннями, якщо повністю не довірюся Божій силі?
Є в імені Гавриїла покора слабкого створіння, яке покладається на могутнього Бога; але є й радість, удячність за те, що Він – сильне, надійне плече, на яке можу опертися (Псалом 139, вірш 5-й говорить про це сповненими поезії словами: “Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав”). Є в цьому імені надія й відчуття безпеки: я не сам, сила Божа зі мною!
І, врешті, перейдімо до Рафаїла. Його ім’я виражає правду, яку чимало людей відсувають нині в найглибші закамарки своєї свідомости. Ба більше! Часом здається, що цієї правди взагалі до себе не допускають! Правди, що ми майже щодня ПОТРЕБУЄМО ДОПОМОГИ ЛІКАРЯ. Певна річ, що лікаря в найширшому розумінні цього слова: когось, хто спонукає нас змінитися; когось, хто просвітить наше заплутане, сумбурне мислення, оздоровить нашу хвору уяву; когось, хто здійснить наше НАВЕРНЕННЯ. Кожен, хто думає по-іншому, схожий на отих уже загальновідомих фарисеїв, яким здавалося – і, напевне, дуже щиро, – що вони цілком здорові (ментально, духовно, релігійно) і не потребують жодного зцілення. Засліплені власною гордістю, не розуміли своєї гріховности, прибраної в шати справедливости. Не зрозуміли й величних і прекрасних слів мудреця Сираха: “Від Всевишнього – здатність лікаря” (Сир. 38:2).
Не можна – і повірмо в це, бо це дуже важлива річ! – ніколи казати, що не потребуєте провідника, що самі себе поведете, що не боїтеся темряви життя, манівців і засідок ворога. Чи ж не про нас були би тоді слова Господа Ісуса, сказані про сліпих, що стали провідниками сліпих?
Три архангельські імена – це, однозначно, дороговкази на шляху до справжнього благочестя. Поглядаймо на них час до часу.
