Ніхто не знає, скільки ангелів, так само, як ніхто не уявляє, скільки людей до цього часу взяли участь у світовій історії й скільки їх ще народиться, перш ніж світ припинить своє існування. Ангельські загони, поза сумнівом, теж такі незліченні. Адже пише про них святий Іван в Об’явленні: “…і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч” (Об. 5:11). На ім’я знаємо лише трьох з цієї ангельської армії. Відповідно до Традиції, називаємо їх архангелами. Можливо, так трапилося саме тому, що вони – єдині – відкрили нам свої імена: Михаїл, Гавриїл і Рафаїл.
Отож, познайоммося з ними трохи ближче, адже вони належать до нашої віри як цілісного явища та є її надзвичайно важливими елементами. Поза тим, вони очолюють ангельські загони, й, врешті, тільки їхні імена відкрило нам Святе Письмо. А варто сказати, що це богоносні імена, тобто такі, які містять у собі згадку про Бога (на Нього вказує те, що до складу кожного з них входить часточка “ель”). Саме лише звучання цих імен може нам чимало сказати про архангелів – але про це, може, іншим разом. А тепер, оскільки вони відіграли неабияку роль в історії спасіння, яке ми визнали своїм (адже йдеться найперше про наше спасіння), пізнаймо їх ліпше.
Почнімо від МИХАЇЛА. Чому? Біблійні перекази й християнська традиція дають змогу ствердити, що Михаїл – перший і найважливіший з-поміж ангелів. Що ж означає його ім’я? Давньоєврейське Мікаель означає: “Хто, як Бог?” Згідно з традицією, тоді, коли Люцифер збунтувався проти Бога та переконав частину ангелів перестати слухатися Його, архангел Михаїл, виступив уперед, вигукнув саме ці слова й оголосив війну сатані.
Святе Письмо п’ять разів згадує про Михаїла. У Книзі Даниїла його названо одним “із перших начальників” неба (див. Дан. 10:13) та захисником ізраїльського народу (див. Дан. 12:1). Святий апостол Іван характеризує його в Об’явленні як того, що стоїть на чолі небесних духів і б’ється з сатаною (див. Об. 12:7). Святий апостол Юда, своєю чергою, згадує про певне передання, що жило серед ізраїльського народу… Ось послухайте. Єврейський народ дуже шанував Мойсея. Коли той помер, виникли побоювання, що ізраїльтяни почнуть ушановувати його майже так само, як Бога. Отож, святий архангел Михаїл так добре сховав тіло Мойсея, що ніхто не знав, де могила патріярха. Сатана вимагав, аби йому вказали це місце. Можемо здогадатися, як скористався би цими відомостями… Б’ючись з ним, Михаїл вдався до екзорцизму. Св. Юда пише: “І сам Архангол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: Хай Господь докорить тобі!” (Юд. 1:9). Про архангела Михаїла згадує також святий апостол Павло.
Ще більше наголошують на значенні архангела Михаїла апокрифічні книги: Книга Еноха, Об’явлення Варуха, Об’явлення Мойсея тощо, в яких Михаїла зображено як найважливішу особу після Господа Бога (!) і виконавця Божих планів стосовно світу й людини. Михаїл – князь ангелів, який володіє ключами від Неба. Він – ангел суду й Божих кар, але також і ангел Божого милосердя. Ранньохристиянські письменники вважають його ангелом, який виконує особливо важливі Божі накази. Це саме Михаїл, на їхню думку, важитиме людські душі в день Страшного суду.
Споконвіку архангелові Михаїлові поклоняються як захисникові люду Божого, і тому Церква, спадкоємиця Ізраїля, вшановує його як свого опікуна.
Культ святого архангела Михаїла сягає давніх часів раннього християнства, але все ще живий. Святий архангел Михаїл був покровителем Римської імперії, а нині є опікуном Англії, Австрії, Франції, Іспанії, Німеччини, Угорщини й Малопольщі. Вшановують його як свого заступника різні суспільні стани й об’єднання фахівців: метрологи, радіологи, гравірувальники й різьбярі, фехтувальники, шліфувальники, золотарі й солдати. Ще цього святого вважають ангелом справедливости й суду, ласки та милосердя. Шанують його також як покровителя доброї смерти.
В іконографії святого архангела Михаїла зображують у туніці й паліумі, тобто в шатах єпископа, або як воїна, зодягнутого в обладунки. Його волосся зібране й скріплене стрічкою або діадемою. До атрибутів святого архангела Михаїла належать: сфера, хрест, жезл, піка, меч, спис, вага й щит. Біля його стіп часто малюють сатану у вигляді дракона. У руці нерідко також тримає щит з написом: “Quis ut Deus?” (“Хто, як Бог?”). Адже це, зрештою, його ім’я…
Другий з архангелів, ГАВРИЇЛ. Уперше з’являється під своїм іменем також у згаданій уже Книзі Даниїла – пророка, якого сміливо можна назвати “відкривачем архангелів”, – та ще й двічі. Першого разу Гавриїл пояснює Даниїлові значення таємничого видіння, під час якого він побачив барана й козла та котре віщувало, що Греція завоює могутні держави мідянського і перського царів[1]; у другому випадку архангел пояснює пророкові пророцтво Єремії[2]. Ім’я Гавриїл означає “чоловік Божий” або “воїн Божий” і говорить про силу Господа.
У християнській традиції Гавриїл є провісником Доброї Новини. Адже найперше об’являється Захарії, пророкуючи йому народження сина – Івана Христителя. А невдовзі після цього відбувається найважливіша зустріч ангела з людиною в історії світу: Гавриїл приходить до Марії з Назарету, аби повідомити, що Вона стане Матір’ю Божого Сина.
На думку деяких церковних письменників, Гавриїл був ангелем-хоронителем Пресвятої Родини. То він приходив уві снах до святого Йосипа, утішаючи його й даючи йому поради. Уже не Біблія, а християнська традиція натякає, що саме він був ангелом-утішителем, який з’явився біля Ісуса в Гефсиманському саді, а також радісним провісником воскресіння Господа Ісуса. А ще він був присутній під час вознесіння Спасителя.
Архангела Гавриїла вшановують як покровителя дипломатів, філателістів, посланців і поштових працівників. 1705 року святий Людовік Гріньйон де Монтфорт[3] заснував чернече згромадження братів святого Гавриїла. Вони опікуються людьми з вадами слуху і зору.
В іконографії святого архангела Гавриїла зображають юнаком, що, здебільшого, має крила й німб. Одягнутий у туніку й паліум, часом на ньому – літургійні шати. Волосся скріплене стрічкою або діадемою. Найчастіше архангела Гавриїла зображають, певна річ, під час сцени Благовіщення. На незліченних іконах, барельєфах і рисунках він, як провісник Божий, передає Марії запечатаного листа або сувій. Атрибутами йому служать: жезл, лілія, пальмова гілка або оливки.
Архангел РАФАЇЛ з’являється в старозавітній Книзі Товита, де постає перед Товитом як “один із сімох ангелів, що завжди стоять приявні (перед Богом) й мають доступ до Господньої слави” (Тов. 12:15). Виступає там у людській подобі під звичайним іменем Азарія і пропонує молодому Товії, що мандрує з Ніневії до Раг у Мідії своє товариство й опіку. Рятує його від багатьох неприємностей, проганяє демона Асмодея, зцілює сліпого батька Товії.
Давньоєврейське ім’я Рафаїл означає “зцілення Боже”.
Уже в VII столітті у Венеції існував храм святого архангела Рафаїла. У тому самому столітті іспанське місто Кордова оголосило його своїм покровителем.
Народне благочестя убачає в архангелові Рафаїлі прообраз ангела-хоронителя. Його вшановують як покровителя аптекарів, хворих, лікарів, емігрантів, паломників, мандрівників, утікачів, подорожніх і моряків.
В іконографії архангела Рафаїла зображають юнаком, одягнутим у туніку. До його атрибутів належать: хрест, палиця паломника, деколи – риба й посудина. На візантійських іконах він постає перед нами з жезлом і сферою.
Вище було викладено чимало інформації. Можливо, всю її буде важко запам’ятати. Але, прецінь, це не найголовніше. Важливо, щоби ми не забули про ангелів. Щоби ми цю пребагату традицію, що ґрунтується на твердій вірі в ангельську присутність і допомогу, підтримали й продовжили. Не через те, що це традиція. А тому, що від підтримки ангелів залежить дуже багато. Набагато більше, ніж нині світові здається.
[1] Див. Дан. 8:15-22.
[2] Див. Дан. 9:20-27.
[3] Святий Людовік Ґріньйон де Монтфорт (1673-1716) – автор численних книг і гимнів, присвячених Богородиці та християнському благочестю.
