У чому сенс життя самотньої жінки? Як ставитися до самотності – як до покарання, призначення, або випробування?
Зараз стало модно самотнім жінкам “заводити” дітей. Мета життя самотньої жінки не в тому, щоб мати дітей без чоловіка. Якщо так вийшло, що вона одна, то цей час слід використовувати для покаяння, для спасіння. Нехай живе чистим, благочестивим життям, робить добрі справи, милосердствує, допомагає ближнім, молиться. Адже молитися – це теж праця, і праця велика. І буде нареченою Христовою, угодною Богові.
Кажуть, що деякі люди народжуються під щасливою зіркою. А мені здається, що деякі зірки світять над щасливими людьми. Не зірка робить людину щасливою, а розуміння свого призначення в цьому світі. Найскладніше в цьому житті – зрозуміти свою мету, зрозуміти, чого від тебе хоче Бог. І якщо людина самотня, важливе правильне розуміння і ставлення до самотності.
Отже, спершу давайте заглянемо в тлумачний словник і подивимося визначення слова «самотність».
- САМОТНІСТЬ – стан самотньої людини.
- ОДИНОЧКА – той, хто живе один, самотньо, наодинці; неодружений, незаміжня.
Я гадаю, і нехай сестри пробачать мене за зухвалість, що маю право говорити про самотність. У мене немає ні батька, ні матері, я не замужем. За людськими мірками, я самотня. І, звичайно, можу навести приклади зі свого життя, коли особливо відчувається самотність. Коли настає 8 березня і бракує матері, коли настає весна і пора закоханих – бракує близької людини поруч або коли я знаходилася одна в порожній квартирі – без телевізора, без радіо, без магнітофона, без телефону, лежачи на підлозі. Так, мені знайоме це почуття, цей стан – самотності. Але велике «АЛЕ», є один секрет, який я вам розкрию пізніше.
Ми з вами люди вірні, і Біблія є основою для нашого життя, тому подивимося приклади, залишені на сторінках Священного Писання для нашого повчання.
Коли ж відчувається самотність? По-перше, коли немає нікого поруч. «Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його» (Еккл. 4:9,10).
Самотність приносить із собою печаль, розчарування, смуток, сльози. Ілля залишився наодинці, і йому було погано: «Залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її» (3Цар. 19:14). Давид вигукував: «Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений» (Пс. 24:16). Іона теж був один: «І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити» (Іона 4:3).
Самотність іноді здається тяжким тягарем, від якого хочеться позбавитися. Але вона буває і корисною, приносить з собою душевний спокій, мир, сили. Самотність примушує людину тягнутися до Бога. У цей час можна почитати, помолитися, поплакати перед Богом. Зі Священного Писання ми дізнаємося, що і царі, і пророки, помазаники Божі, і Сам Ісус Христос – любили самотність, оскільки в ній людина починає шукати Божу присутність, допомогу, добрість, милість Божу, яка незвичайним чином відкривається в цей час. Йосип пройшов через самотність – відділення від батьків, зраду братів, рабство, темницю… але Бог був з ним. Тому, коли Бог дарує нам хвилини, години або дні самотності, пам’ятайте, що це золотий час!
До самотності прагнули Мойсей, Ісаак. Ми читаємо: «Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати». (Буття 24:63). Про Ісуса Христа сказано: «А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився» (Mp. 1:35).
Як я згадувала на початку, був час, коли я особливо відчула самотність – у порожній квартирі без телевізора, без радіо, без магнітофона, без телефону, лежачи на підлозі. І можу сказати, що це був кращий час у моєму житті, тому що я особливо відчула близькість з Богом! Коли ніщо і ніхто тебе не відволікає, а є тільки Біблія і молитва, саме тоді відчутно, що наодинці ми не самотні!!!
Ми поговорили про ситуацію, коли нікого немає поруч. Але є інша самотність – коли поруч багато людей, але серед них немає спорідненої душі. Така самотність буває, коли людина не має сім’ї; чи в подружжя різні цілі і пріоритети в житті; або ж, коли людина відчуває втрату близького.
Отже, розглянемо ситуацію, коли людина не перебуває в шлюбі. Бути не замужем вважалося прокляттям, але Бог пояснив через ап. Павла в Першому посланні до Коринф’ян, що це може бути великим благословенням, особливим даром.
«Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший – інше. Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я» (1Кор. 7:7,8). «Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог» (1Кор. 7:17). «А я хочу, щоб ви були без турбот. Неодружений турбується про Господнє, як догодити Господеві; а одружений турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між заміжньою і дівицею: незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові. Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві» (1Кор. 7:32-35).
Ні для кого не секрет, що в незаміжніх більше вільного часу і більше можливостей послужити Господові. Заміжні не можуть вільно їздити в місіонерські поїздки і християнські табори. І я це відчувала, і маю можливість дуже багато їздити і працювати на славу Божу.
Екклезіаст свідчить: «Усьому свій час» (Еккл. 3:1). Усьому свій час, і важливо правильно і мудро використовувати наш час і статус. І якщо Богові угодно, щоб ви були заміжня, свого часу це станеться, ну а доки користуйтеся прекрасними можливостями своєї самотності на славу Божу!
Інша ситуація – у подружжя різні цілі і пріоритети в житті і, перебуваючи поруч один з одним, вони відчувають самотність. Іов зіткнувся з такою самотністю (Іов 2:9), а також Авігея, будучи дружиною Навала (1Цар. 25:3).
На жаль, у наших церквах така самотність переважає, оскільки чоловіки в багатьох наших сестер – невіруючі. І хочу лише нагадати, що Бог вас не покидає і ніколи не покине, Він пройде з вами цей терен і допоможе нести ваш хрест.
І останнє – вдови. Наш Бог – Бог сиріт і вдів. Ми читаємо в 1Тим. 5:5: «Справжня вдовиця і одинока надіється на Бога і перебуває день і ніч у благаннях та молитвах». Кожен мріє мати поруч когось, з ким зможе жити, повністю довіряючи йому, розділяючи з ним найпотаємніші думки і почуття. Знову порада від Господа – молитися, а значить, перебувати в спілкуванні з Богом, бо тільки Він здатен утішити так, як жодна людина не утішить. Тільки Він зрозуміє увесь душевний біль.
Усі пізнають одного разу самотність. Бо не можна розвинути в собі віру, любов і надію, коли ви щасливі, задоволені, улюблені, оточені друзями. Це можливо тільки тоді, коли ви внутрішньо самотні і покинуті.
Чоловіки і жінки зустрічаються в житті із стражданнями і хвилюваннями, бо не можуть знайти свій ідеал. Але людську душу можливо заповнити тільки Богом! Той, хто хоче перемогти самотність, жити в радість собі і людям, має злитися з Богом, опертися на Бога, вірити в Нього, любити Його. Навіть тоді, коли усе йде з рук геть погано, і ви відчуваєте себе кораблем, що пливе в океані без компаса, довіряйте Богові, спирайтеся на Нього. Бог любить вас, Він піклується про вас, Він бачить усе і знає усе. Він зробить усе для вас. А від вас Він просить лише одного – щоб ви любили Його і спиралися на Нього.
Молися, чекай, пізнавай волю Божу і виконуй її, служи Господові і радій Його присутності в твоєму житті. Ось він, секрет – наодинці ми не самотні!!!
Автор: Єлизавета Пузанова
