«Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм» (Мф. 7:12), – начебто, ця Христова порада добре відома всім, ну… майже всім. Проте мало хто послуговується нею на практиці, тобто в реальному житті. Через те, люди, намагаючись мати добри стосунки з оточенням, постійно скаржаться на брак цих стосунків, або ж їх неналежну якість. А суть справи, принаймні, у більшості випадків, криється саме в людях, а не в їх оточенні. Адже більшість людей у стосунках з ближніми користується своєрідним, втім, доволі типовим принципом: вони хочуть отримувати від оточення по максимуму, але у свою чергу не горять бажанням давати щось у відповідь. Хоча, чесно кажучи, взагалі нічого не хочуть давати, лише отримувати.
От і питається, а що в підсумку хочуть отримати такі люди? А якщо бути відвертими: особисто ми? Адже так чи інакше, ми часто діяли, а можливо, діємо, і на жаль, діятимемо подібним чином. Отже, який результат хочемо отримати від такого ставлення до оточуючих, яких, між іншим, у Біблії прийнято звати ближніми, і яких, згідно тієї самої Біблії, радиться любити «як самих себе» (див. Лк. 10:27)? Саме радиться, адже загалом Біблія нікого не примушує жити згідно усього, що в ній написане, просто все, що в ній написане, дане нам заради нашого ж блага. Зокрема, Христова порада, що була наведена на початку допису.
Проте більшість людей воліє покладатися на власний розум і розсуд, намагається в першу чергу ставити особистий зиск. Втім, у такому підході теж немає насправді нічого поганого, якщо у свою чергу не забуватимемо потреб ближніх, не забуватимемо, що всі наші вчинки (і не тільки вчинки, але і слова, наміри) мають наслідки. Наслідки, що чинитимуть вплив не тільки на нас, але й на наших ближніх. Проте… хто взагалі про це думає, хто думає про наслідки власних вчинків, коли людина зважає на себе і тільки на власні інтереси! Про яких ближніх, про які їхні потреби може в такому випадку йти мова?! Але чинячи так, живучи так, не дивуйтеся, що з вами так само чинитимуть люди… Який же вихід з такої ситуації? Певно, можна легко здогадатися – послуговуватися біблійною порадою: «Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм». Чи, можливо, знаєте, якийсь кращий варіант?
Якщо ж вирішили довіритися Біблії, то відразу треба особисто для себе утямити, що такий підхід до життя зазвичай дає добрі плоди в середньо і довготерміновій перспективі, але зовсім ніяк у короткотерміновій: «Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його» (Еккл. 11:1). Хоча, і в короткому часі ви пересвідчитеся в благотворних змінах, проте лише в самих собі, оточенню на це треба дати час. Або ж, як варіант, змінити це оточення, що часто відбувається, коли людина переглядає свої життєві орієнтири на користь Біблії, а не законів світу цього.
Згідно логіки, тут варто було навести ще кілька аргументів на користь такого підходу до життя, розповісти про переваги, які дає такий підхід, пригадати якісь добрі житейські приклади, закликати до голосу сумління тощо. Проте, як на нашу думку, ці аргументи будуть тут у кращому випадку зайвими, а в гіршому – шкідливими. Адже любити ближніх нас закликає сам Господь, Він запевняє, що ми не будемо ніколи почуватися покинутими і самотніми в цьому світі, якщо плекатимемо любов до ближніх. Це твердження Господь запевняє власним авторитетом, а що може бути у світі надійніше за Боже Слово?
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Потреби ближніх
Ваш коментар:
