“У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі” (3Царств 3:5).
– Даруй же рабові Твоєму серце розумне, (3Царств 3:9) – відповідав Соломон.
Притча рабі Симеона бен Халафти:
– У царя був радник, якому цар особливо благоволив.
– Проси, що дати тобі, – сказав йому одного дня цар.
Подумав радник царський: попрошу срібла й золота, цар дасть мені; коштовного каміння і перлів – він і в цьому не відмовить. Попрошу я краще царівну в наречені: разом з нею прийде й усе інше. Так вирішив і Соломон: “Попрошу я краще розуму в Господа, а з розумом я всього досягну”. Господь і сказав Соломону:
– За те, що ти просив розуму і не просив собі життя довгого, багатства, перемоги над ворогами, Я зроблю за словом твоїм, і те, чого ти не просив, Я дам тобі.
ХРАМ І ДІМ СОЛОМОНОВИЙ
“І зробив він… вікна ґратчасті, глухі з відкосами” (3Царств 6:4). Такі відкоси робляться звичайно від зовнішньої сторони стіни до внутрішньої її сторони, щоб дати світлу ззовні широко розливатися всередині будівлі. Вікна ж у храм мали відкоси у зворотному напрямі, бо з храму цього виходило божественне світло, що осяювало весь світ.
ІЄРОВОАМ
“І після цієї події Ієровоам не зійшов зі своєї поганої дороги” (3Царств 13:33). Після якої події?
За переказом рабі Аба:
– Навернися на шлях істинний, – переконував Господь Ієровоама, – і будеш ти й син Ієссеєвий (Давид) прогулюватися зі Мною в садах Едемських.
– А хто з нас двох перше місце займе при Тобі? – запитав Ієровоам?
– Син Ієссеєвий, – відповів Господь.
– Якщо так, то я не згоден, – заявив Ієровоам.
ІОНА
“І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа” (Іони 1:3). Чому втік Іона?
Ось чому: вперше Господь посилав його, щоб навернути на шлях істинний народ ізраїльський, і слова Іони виправдалися: “Він (Цар Ієровоам) відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера” (4Царств 14:25). Наступного разу він посланий був пророкувати про руйнування Єрусалиму, але Ізраїль приніс покаяння, і зглянувся Господь і не зруйнував Єрусалиму. Відтоді Іону прозвали лжепророком. Тепер, коли Господь знову посилав його для пророцтва, цього разу в Ниневію, став роздумувати Іона так:
“Мені відомо, що народ тамтешній схильний до розкаяння; розкаються ниневійци, Господь оберне гнів Свій на Ізраїль. І мало того що ізраїльтяни мене лжепророком прозвали, мене й інші народи так само назвуть. Втечу я краще”.
Прийшов Іона в Іоппію (Яффа), але там корабля не знайшлося. Навів Господь шторм на корабель, що перебував на відстані двох днів шляху від Іоппії, і повернув його в гавань.
Бачачи це, зрадів Іона.
“Нині, – розсудив він, – я дізнався, що діяння мої угодні в очах Господніх”.
І звернувся до корабельників:
– Візьміть мене в плавання із собою.
– Ми у Фарсис вирушаємо, – сказали йому.
– І я з вами – у Фарсис.
Пропливли один день і здійнявся шторм. При цьому всі інші кораблі спокійно проходили всіма напрямами, а штормом страшенно тріпало тільки той корабель, на якому перебував Іона.
“І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога” (Іони 1:5).
За поясненням рабі Хананії – на цьому кораблі перебували люди всіх сімдесяти народностей; кожний тримав у руках зображення свого божества. “Будемо, – казали вони, – волати кожен до бога свого, і той з богів, який почує нас і позбавить від лиха, ми визнаємо богом над собою”.
Волали усі, кожний до свого бога, але марно.
Іона ж у той час спустився всередину корабля, ліг і в тузі душевній заснув.
Прийшов до нього керманич і сказав:
– Ми знаходимося між життям і смертю, а ти лежиш і спиш! З якого племені ти?
– Єврей я.
– Адже кажуть люди, що Бог євреїв – Бог великий. Встань, звернися до Бога твого: можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо – і створить нам диво, яке вам на Червоному морі здійснив.
– Не стану приховувати від вас, – відповів Іона, – через мене прийшло лихо це на вас. Візьміть мене і киньте в море, і відразу стихне море.
Не вирішувалися люди ті кинути Іону в море. Кинули жереб, і випав жереб на Іону. Усі речі, які були на кораблі, покидали у воду; це не допомогло; почали з усієї сили гребти, щоб повернутися на сушу – все було марним. Що робити? Узяли вони Іону і, підійшовши з ним до борту, звернулися:
– Молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі! (Іони 1:14).
Узяли вони Іону, по коліна опустили його у воду – море відразу вщухло. Підняли його назад на судно – море знову забушувало. Опустили його по горло – море вщухло. Витягнули його – шторм налетів знову. І тільки коли вони кинули його у воду, море вщухло абсолютно.
***
“І підготував Господь велику рибу, щоб поглинула Іону”.
За переказом рабі Тарфона – риба ця була підготовлена Господом ще в перші дні творіння.
У пащу цієї риби потрапив Іона – точно в просторий будинок увійшов і стоїть собі вільно. Очі цієї риби давали Іоні світло, наче два вікна.
