Ізраїльтянам, яких полонив Навуходоносор, не дозволялося довго зупинятися на одному місці в усіх межах Ханаанської землі, тому їх ганяли з місця на місце. Робилося це, щоб народ ізраїльський не мав можливості принести покаяння Господові. “Бог племені цього, – казали вавилоняни, – чекає, щоб ізраїльтяни розкаялися в гріхах своїх поки вони ще перебувають на своїй землі. Він, чого доброго, поступить з нами так, як поступив з Сеннахиримом”[1].
***
Рабі Йоханан бен Закай казав:
– Чому місцем вигнання народу ізраїльського обраний був саме Вавилон? Тому що рід Авраамів ішов звідти. Куди посилає чоловік дружину, яка згрішила перед ним? – У дім батька її.
***
“Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє” (Псалом 78:1) – свідчить пісня Асафова. – “Пісня Асафова”? Чи не доречніше було б “плач Асафовий” або “стогін Асафовий”?
Ні. Покої вінчальні приготував цар для сина свого, вибілив їх, обшив панелями, живописом прикрасив. Але царевич блудним сином став. Прийшов цар, став завіси роздирати, плетіння з очерету знищувати. Бачачи це, вихователь царевича взяв сопілку свою і почав грати на ній. Стало оточення казати йому:
– Цар вінчальні покої сина свого зруйнував, а ти пісні співаєш!
– Тому співаю я, – відповідав той, – що цар покої сина свого зруйнував, а не на нього самого гнів свій направив.
І Асафу люди казали:
– Господь Храм і святилище Своє зруйнував, а ти “пісні” співаєш.
– Через те й співаю я, – відповідав Асаф, – що на дерево і каміння вилив Господь гнів Свій, а народу не винищив Він у гніві Своєму.
ЗВЕЛИЧЕННЯ АМАНА
Притча рабі Леві:
– Конюх образив царевича. Розсудив цар так: “Якщо я страчу образника, усі казатимуть: конюха стратили. Ні, спершу возвеличу його, а потім страчу”. Призначив цар конюха спочатку трибуном, потім градоправителем поставив, а потім вже повелів стратити його. – Так і Господь сказав: “Якби Аман був страчений ще в той час, коли він радив Артаксерксу заборонити відновлення Єрусалимського храму, ніхто б про нього не знав; ні, нехай він спершу стане відомим, а потім страчений буде”. Так воно й сталося: спершу “поставив сідалище його вище за усіх князів” (Есфирі 3:1), а потім – “повісили Амана на дереві, яке він приготував для Мардохея” (Есфирі 7:10).
І така звичайна доля всіх ворогів Господніх:
- “Ростуть подібно до злаків нечестивці
- І пишним цвітом грішники цвітуть
- Щоб стати потім здобиччю винищувача”.
***
АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ
Прийшли до Александра Македонського жителі Африки на суд із народом ізраїльським.
– Земля Ханаанська належить нам, – заявили вони, – бо сказано: “Земля Ханаанська з її кордонами” (Числа 34:2). Ханаан же був предком нашим.
Звернувся до мудреців Гебіа бен Песіса і сказав:
– Дозвольте мені вийти на суд з ними перед Александром: переможуть вони мене, ви скажете: “Простолюдина із середовища нашого перемогли ви”. А вдасться мені взяти верх над ними, ви скажете їм: “Вчення Мойсеєве перемогло вас”.
Отримавши дозвіл, з’явився на суд Гебіа бен Песіса і сказав:
– Ви звідки наводите доказ?
– З Тори, – відповіли ті.
– І я, – сказав він, – не стану наводити доказів, окрім слів Тори. У Торі ж сказано: “Проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх” (Буття 9:25). Раб, який придбав маєток, – чиєю власністю залишається і він, і придбане їм? Крім того, скільки років вже, як ви не служите нам?
– Відповідайте йому, – сказав їм Александр.
– Володарю, – попросили вони, – дай нам три дні терміну.
Цар погодився. Не знайшовши відповіді, вони втекли.
***
Інший раз судитися з ізраїльтянами прийшли до Александра єгиптяни.
– У Торі, – заявили вони, – сказано: “І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками: кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу… і обберете єгиптян” (Вихід 3:21,22). Вимагаємо, щоб ізраїльтяни повернули нам срібло і золото взяте в нас.
Виступив той же Гебіа бен Песіса.
– Наведу, – сказав він, – і я доказ з Тори. У Торі ж сказано: “Часу ж, у який сини Ізраїлеві жили в Єгипті було чотириста тридцять років” (Вихід 12:40). Заплатіть ж нам за роботу шестисот тисяч людей, яких поневолювали ви протягом чотирьохсот тридцяти років.
– Відповідайте йому, – сказав Александр.
– Володарю, – попросили єгиптяни, – дай нам терміну 3 дні.
Але минули 3 дні, і, не знаходячи, що відповісти, єгиптяни з соромом втекли.
***
Прийшли на суд з Ізраїлем і нащадки Ізмаїла з нащадками Хеттури.
– У Торі, – казали вони, – Ізмаїл іменується “сином Авраамовим” точно так, як і Ісаак, а тому земля Ханаанська має бути поділена між нами та ізраїльтянами порівну.
– У Торі ж, – відповідав Гебіа бен Песіса, – сказано: “І віддав Авраам усе, що було в нього, Ісааку синові своєму, а синам наложниць (Агарі і Хеттури), які були у Авраама, дав Авраам подарунки” (Буття 25:5,6). Розділ здійснений був батьком за життя. Чи можуть діти після цього мати претензії один до одного?
[1] Ангел Господній вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів, а сам Сеннахирим був убитий двома власними синами. (див. 4Царств 19 розділ)
ДОДАТОК (Вислови іудейських мудреців) >>
