САУЛ І ДАВИД

Саул кидає списа в Давида, Гверчіно

САУЛ

За що удостоївся Саул царського сану?

За лагідну вдачу свою.

Коли пропали ослиці в Киса, батька Саулового, Саул, узявши із собою одного зі слуг, вирушив на пошуки. Обійшовши декілька округів і прийшовши в землю Цуф, Саул сказав слузі: “Підемо назад, щоб батько мій, облишивши ослиць, не став хвилюватися за нас” (1Царств 9:5). Слугу він ставив на один рівень із собою. А щоб відхилитися від царського обрання, на яке Самуїлу вказав Бог, він сховався в обозі.

***

Коли Саул зі слугою піднімалися в місто (де перебував Самуїл), то зустріли дівиць, які вийшли черпати воду, і запитали: “Чи є тут провидець?” (1Царств 9:11). Ті відповідали: “Є; ось, він попереду тебе; тільки поспішай, бо він сьогодні прийшов у місто, тому що сьогодні у народу жертвоприношення на висоті; коли прийдете в місто, застанете його, поки він ще не пішов на ту висоту, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить жертву, і після того стануть їсти звані; отже, йдіть, тепер ще застанете його” (1Царств 9:12,13).

– Навіщо вони наговорили стільки?

– Бо жінки балакучі, – відповідав Рав.

А рабі Самуїл пояснював це так:

– Щоб довше милуватися красою Саула, про якого сказано: “Молодий і красивий; і не було нікого з ізраїльтян красивішого за нього; він від плечей своїх був вищим за весь народ” (1Царств 9:2).

***

Коли Господь сказав Саулу: “Іди і вразь Амалика і знищ усе, що в нього; і не давай пощади йому, і віддай на смерть від чоловіка до дружини, від отрока до немовляти, від вола до вівці” (1Царств 15:3), – молився Саул до Господа, кажучи: “Господи! Якщо схибила людина, чим провинилися тварина? Якщо грішні дорослі люди, чим діти винні?”

Пролунав Голос Небесний: “Не будь занадто милосердним, Сауле!”

А в той час, коли Саул повелів Доїку ідумеянину: “Йди ти й умертви священиків” (1Царств 22:18), Небесний Голос звернувся: “Не будь надмірно жорстоким, Сауле!”

***

Саул і народ пощадили Агага[1] (1Царств 15:9).

Такий порядок речей, – говорив із цього приводу р. Ієгошуа бен Леві: хто милосердий до лиходіїв, той стає лиходієм для милосердних. Саул, котрий пощадив Агага, стратив священиків Номвийських (див. 1Царств 22:18,19).

***

І поклявся їй Саул Господом” (1Царств 28:10).

Саул, який ім’ям Господа присягається чаклунці, подібний до жінки, яка, перебуваючи біля свого коханця, присягається йому життям свого чоловіка.

ДАВИД-ПАСТУХ

Господь випробовує праведного“, – каже Псаломщик (Псалом 10:5). Як пастуха випробував Господь Давида – і Давид виявився чудовим пастухом.

Від отар овечих покликав його” (Псалом 77:70). Окремими отарами пас Давид овець своїх, даючи кожній групі більш відповідні, за віком її, корми: одним верхівки кормових трав, тобто найніжніші частини, іншим – серединні, третім – нижні частини злаків.

І сказав Господь:

– Хто вміє так дбайливо вигодовувати овець, кожну згідно потребам її, нехай той буде народним пастирем Ізраїлю, – як свідчить вірш Псалтирі: “Від доїння їх привів його пасти народ Свій – Якова, і насліддя Своє – Ізраїля” (Псалом 77:71).

ШЕРШЕНЬ І ПАВУК

Одного дня, сидячи в саду, Давид побачив, як шершень пожирав павука.

– Що за толку в цих тваринах Твоїх, Господи? – сказав він. – Шершень псує стільники, і сам нічого не виробляє корисного; павук цілий рік пряде, а немає в що одягнутися.

– Давиде! – відповідав Творець. – Ти знущаєшся з творінь Моїх? Настане час – і ти будеш мати потребу в них.

Рятуючись від переслідувань Саула, сховався Давид у печері. Послав Господь павука, і той заткав павутиною вхід у печеру. Прийшов Саул і бачить: вхід павутиною затканий. Очевидно, – вирішив він, – у цю печеру ніхто не входив, інакше павутина була б розірваною.

І віддалився, не ввійшовши в печеру.

Вийшовши зі свого притулку і побачивши, у чому справа, Давид готовий був розцілувати павука.

– Благословенний, – сказав він, – Хто Створив тебе, благословенний будь і ти!

Після цього випадку дізнався Давид, що Саул розташувався на пагорбі Гахила, і пішов у те місце. Саул спав у наметі, і тут же лежав Авенир, воєначальник Саулів. Авенир був велетнем і тілом своїм займав увесь простір уздовж намету, так, що голова його була біля одного входу в намет, а ноги досягали протилежного входу. Коли з’явився Давид, Авенир лежав, тримаючи ноги зігнутими в колінах, і Давид пройшов під колінами його, а в ту хвилину, коли Давид, зі списом Сауловим і посудом з водою, збирався йти, Авенир раптом почав випрямляти ноги, як дві гігантські колоди, опускаючи їх на Давида.

Звернувся Давид до Господа:

Боже, Боже мій! Нащо Ти покинув мене? (Псалом 21:2)

Навів Господь шершня на Авенира; ужалений велетень знову зігнув ноги, – і Давид міг вільно вийти з намету.

І співав Давид хвалу Господові:

  • “Хто подібне здійснить?
  • Господь Благоподатель!
  • Прекрасні всі діяння Твої”

***

АРФА ДАВИДОВА

Опівночі вставав я прославляти Тебе” (Псалом 118:62).

Арфа висіла над ложем Давидовим, навпроти отворів віконних. Опівночі починав віяти північний вітер, що ворушив струни ари і вони самі собою починали звучати. Тоді вставав Давид з ложа і весь час до настання ранкової зорі проводив у вивченні Мудрості Господньої.

– Про те, – казав рав Ісаак бар рав Ада, – і свідчить вірш:

“Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано. Буду славити Тебе, Господи, між народами” (Псалом 107:3,4)

***

Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх” (Псалом 60:5).

Чи міг сподіватися Давид жити вічно? Ні, не особистого безсмертя просив він у Господа, але молитва його була лише про те, щоб співи і славослів’я його вічно звучали в храмах Господніх.

***

Передання свідчить. Закінчивши книгу “Псалтир”, загордився Давид і вигукнув перед Господом:

– Творцю! Чи є хто інший на світі, який подібно до мене зумів би так прославити Тебе?

З’явилася тут жаба і сказала:

– Не возвеличуйся, Давиде! Кваканням своїм я більше ніж ти славословлю Господа…


[1] Цар амаликитян

Попередній запис

ОБРАНА ЗЕМЛЯ

Галилея Вимірював Господь усі народи землі – і не знайшов народу, гідного прийняти Тору, окрім одного ... Читати далі

Наступний запис

МУДРІСТЬ СОЛОМОНОВА

Суд царя Соломона, Вільям Блейк "У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: ... Читати далі