Притча рабі Леві:
– Хтось мав ділянку землі завалену сміттям, і вирішив її продати. Той, хто купив цю землю, очистив її від сміття і знайшов на тому місці джерело чудової води. Насадив він виноград і гранатові дерева, решту місця розбив на грядки під ароматичні рослини; побудував тут же вежу і приставив до місця надійного сторожа. Перехожі не могли намилуватися. Сталося побувати там колишньому власникові. Бачачи на що перетворилася колишня занедбана земля, він вигукнув: “Горе мені! Таке місце я продав! Такий скарб втратив!”
Народ ізраїльський, перебуваючи в Єгипті, являв собою занедбану землю завалену сміттям. Свобода перетворила їх на сад квітучий – і слава їхня пройшла всім світом, як живий докір колишньому їх поневолювачу, фараону.
МІЖ ДВОХ ВОГНІВ
Голуб, рятуючись від яструба залетів у тріщину скелі і наткнувся на змію. Що робити голубові? Почав він бити крилами і стогнати з усіх сил, щоб почув хазяїн голуб’ятника і поспішив виручити його з біди.
До голуба цього подібні були ізраїльтяни при їхній втечі від фараона: попереду – безодня морська, позаду – єгиптяни. Що було робити їм? “І заволали сини Ізраїлеві до Господа” (Вихід 14:10). І позбавив їх Господь з рук єгиптян.
***
“Зрадів Єгипет, коли вийшли вони” (Псалом 104:38).
Притча рабі Берехії:
– Огрядний чоловік їхав верхи на віслюкові. “Ох, – думав осел, – чи скоро злізе він з мене?” А вершник, у свою чергу, кректав: “Коли, нарешті, кінчиться ця їзда моя?” Коли приїхали на місце, обоє зітхнули вільно. Невідомо тільки, хто зрадів більше, – осел або вершник. Мабуть все-таки, що осел. До становища осла і вершника були подібні єгиптяни і ізраїльтяни в останні дні перед Виходом: кара за карою сипалися на Єгипет, і кректав він і промовляв: “Коли ж нарешті звільнюся я від Ізраїлю, котрий осідлав мене?” Ізраїльтяни, у свою чергу, нетерпляче чекали свого виходу з Єгипту. Вихід стався – і обидва вони зраділи йому. А хто зрадів більше, – на це дає пряму відповідь Псаломщик: “Зрадів Єгипет, коли вийшли вони“.
МАННА
У Писанні манна уподібнюється хлібу, єлею, меду.
Рабі Іосія берабі (син рабі) Ханіна пояснював:
– Манна була: для отрока – хлібом, для старця – єлеєм, для немовляти – медом, і кожним засвоювалася згідно потребам його віку.
***
Обігріта сонцем, манна танула і текла потоками в море. Приходили сарни, олені, лані та інші тварини і пили з цих потоків. Іноплемінники, які ловили цю дичину відчували в її м’ясі смак манни і казали:
– Блаженний народ, якому послано це!
АМАЛИКИТЯНИ
“Чи є Господь серед нас, чи ні?” (Вихід 17:7) – казали, спокушаючи Господа, ізраїльтяни в Масса і Мерива. “І прийшли амаликитяни…” (Вихід 17:8).
Ізраїльтяни подібні були до тієї дитини, про яку каже притча:
“Посадив батько сина свого собі на плечі і пішов ходити базаром. Помітить дитина ту чи іншу річ і каже: “Купи мені це, батьку!” Той і купує. Раз, другий, третій, – побачила дитина товариша свого і раптом запитує: “А чи не знаєш ти, де мій батько?” – “Дурню! – відгукнувся батько. – Сидиш у мене на плечах, я купую для тебе все, що ти побажаєш, і ти ж у першого зустрічного запитуєш: “Чи не бачив мого батька?” Узяв і зняв сина з плечей своїх: підбігла собака і вкусила дитину”.
Так і народ ізраїльський: після виходу з Єгипту, Хмари Величі оточили його; став хліба просити – Господь манною дощити почав; м’яса вимагати став – Господь перепелів послав йому; усі потреби його задовольнялися. І цей народ почав ремствувати, кажучи: “Чи є Господь серед нас, чи ні?” І ось сказав Господь:
– Присягаюся, ви це дізнаєтеся: ось прийде собака і вкусить вас!
Цією собакою були амаликитяни.
***
Рабі Леві, зі слів рабі Симеона бен Халафти, казав:
– Подібно до мухи, яка норовить всістися на гнійник, Амалик уважно стежив за Ізраїлем.
“Пам’ятай, як чинив з тобою Амалик на путі, коли ви вийшли з Єгипту” (Второзаконня 25:17).
Ім’я Амалик служило для Ізраїлю застереженням, як батіг для покараної дитини.
Притча рабі Леві:
Був в одного господаря виноградник. Оточив він його загорожею і посадив на ланцюг злого пса. Прийшов син хазяїна і зламав загорожу: собака його і вкусив.
– Пам’ятаєш, сину мій, як ти був покусаний? – казав потім хазяїн винограднику кожного разу, коли він бажав нагадати синові про зламану їм загорожу.
Ім’ям Амалик Господь нагадував Ізраїлю гріхи його в пустелі.
***
“І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль” (у битві з амаликитянами) (Вихід 17:11).
Але хіба Мойсей власноручно брав участь у битві і міг особистими діями сприяти перемозі ізраїльтян? Наведений вірш служить вказівкою, що до тих пір, поки ізраїльтяни спрямовували погляди свої до небесних висот і серцями своїми корилися Отцю Небесному, вони перемагали, а коли переставали робити це – зазнавали поразки.
