Перетворення води Нілу на кров, було здійснене через Аарона, а не через Мойсея. Бо Господь сказав Мойсеєві:
– На лоні цих вод ти набув порятунку від смерті, що погрожувала тобі, і не личить, щоб кара, яка має спіткати цю річку, була здійснена твоєю рукою.
***
Першою карою було перетворення нільських вод на кров. Бо сказав Господь: “Ріка ця обожнюється єгиптянами, і Всевишній, бажаючи покарати народ, передусім вражає кумирів, яким цей народ служить”.
І перетворилися на кров усі води, що були в межах єгипетської землі, і навіть вода в чашах для питва. І була кров в усій землі єгипетській.
***
Кари, послані на єгиптян, йшли одна за одною в тому порядку, як здійснюються бойові прийоми на війні.
Воєначальник, обклавши місто, передусім прагне позбавити жителів води. Якщо після цього місто не здається, війська починають створювати зброєю гуркіт і дзвін, що супроводжуються грізними бойовими вигуками. Потім у справу вступають лучники, закидаючи місто градом стріл. За лучниками виступають загони жорстоких бійців. Якщо і цього виявляється недостатнім, за справу береться загін винищувачів; потім на місто виливають легкозаймисті рідини, після чого йде метання пращею, загальний штурм усіма бойовими силами. Полонених запроторюють у темниці і, нарешті, старших і найвпливовіших піддають страті.
Те саме відбувалося і в Єгипті:
- Вода була перетворена на кров.
- Жаби приголомшували своїм кваканням.
- Мошки упивалися в тіло, як стріли.
- Нашестя хижих звірів.
- Морова виразка винищила худобу.
- За моровою виразкою – запалення з наривами.
- Випав град.
- За градом – сарана.
- Потім – пітьма.
- І нарешті – ураження первістків.
***
З усіх єгиптян жодної з кар не зазнала лише одна Биф’я, дочка фараона, яка витягнула немовля Мойсея з Нілу.
ТРУНА ЙОСИФОВА
Як знайшов Мойсей місце поховання Йосифа?
Від того покоління в живих залишилася Сірка, дочка Асира. Прийшов до неї Мойсей і запитав:
– Чи не відомо тобі щось про те, де похований Йосиф?
Сірка повідала Мойсеєві наступне:
– Єгиптяни зробили для Йосифа металеву труну і опустили її на дно Нілу, щоб закликати благословення на води цієї річки. І ще тому, що чародії єгипетські казали фараонові: “Якщо ти бажаєш, щоб ізраїльтяни ніколи не пішли звідси, зроби так, щоб вони не могли відшукати труну Йосифа; бо Йосиф закляв синів ізраїльських винести кістки його звідси і взяти їх із собою в Землю Обітовану. Таким чином, без його останків їм неможливо буде піти з Єгипту”.
Пішов Мойсей, став на березі Нілу і гучним голосом звернувся:
– Йосифе! Йосифе! Настав час, коли Господь позбавляє народ Свій від рабства, і настав час для виконання даної тобі народом клятви. Віддай же належне Господові: ти затримуєш народ, затримуєш Божій задум. Якщо ти сам покажешся з води – добре, якщо ж ні – ми вільні будемо від клятви нашої.
Негайно на воді з’явилися бульбашки і легко, як очерет, спливла з дна труна Йосифова.
ПОТРІЙНЕ ПОКАРАННЯ
Своєю завзятістю фараон нагадує притчу про покараного слугу:
– Хтось послав слугу на базар купити рибу. Куплена риба виявилася тухлою. За це хазяїн запропонував слузі на вибір одне з трьох покарань: з’їсти рибу, або отримати сто ударів, або ж заплатити сто сиклів.
– З’їм рибу, – вибрав слуга.
Прийнявся їсти, але не встиг закінчити, як йому стало зле.
– Ні, – заявив він, – краще вже отримати сто ударів.
На шестидесятому ударі він відчув, що більше йому не витримати.
– Зупиніться! – закричав він. – Плачу сто сиклів.
Виявилося – він і тухлої риби наївся, і битий був, і грошей позбувся.
Так і фараон: і кар зазнав, і звільнив євреїв, і Єгипет був розорений.
