а. Синоптичні Євангелія
Із найдавніших часів зв’язок між Євангелієм від Івана та синоптиками викликав певні запитання. Хоч усі чотири Євангелія присвячені опису життя та служіння Ісуса, ми, проте, знаходимо очевидні невідповідності в текстах Євангелій та в наративах про страсті Христа та Його воскресення:
- різне датування очищення Храму (2:13-22; пор. Мт. 21:12-17; Мр. 11:15-19; Лк. 19:45-48);
- відмінності в оповідях про покликання Петра (1:35-51; пор. Мт. 4:18-22; Мр. 1:16-20; Лк. 5:1-11);
- служіння Ісуса та служіння Івана Христителя частково перекриваються в часових рамках (3:22-23; 4:1-3; пор. Мт. 4:12-17; Мр. 1:14-15; Лк. 4:14-15);
- відмінності в основній хронології щодо тривалости служіння Ісуса в Єрусалимі / Юдеї (2:13; 5:1; 7:10; 11:7; 12:12-16; пор. Лк. 9:51; 19:28-38; Мр. 11:1-10; Мт. 21:1-9);
- хронологічні відмінності в оповідях про Христові страсті та події, пов’язані з воскресенням (13:1; 19:31; пор. Лк. 22:17; Мт. 26:2,20; Мр. 14:1-2,12);
- відмінності в описах кількости жінок, які прийшли до гробу, перед якими Ісус з’явився вперше (20:1-10,14; Мт. 28:1-10; Лк. 24:1-11; Мр. 16:1-8).
У Євангелії від Івана ми також бачимо дуже значні пропуски: сцена спокушування та агонії в Гефсиманії (але пор. 12:27-30); встановлення Пресвятої Євхаристії і доручення воскреслого Господа хрестити Його майбутніх послідовників, яке Іван заміняє на згадку про повноваження прощати гріхи (20:23). Тут також, на відміну від Дії 2, Іван показує сходження Святого Духа до П’ятдесятниці (20:22). Замість встановлення Пресвятої Євхаристії та доручення хрестити Іван пропонує досить довгі дискурси, що пояснюють значення хрещення (3:3-21) та Пресвятої Євхаристії (гл. 6).
З іншого боку, Іван описує епізоди, яких ми не знаходимо в синоптичних Євангеліях: весілля в Кані Галілейській (2:1-11), діялог із Никодимом (3:1-21), діялог із жінкою-самарянкою та місія в Самарії (гл. 4), уздоровлення біля місця купелі, що зветься Віфесда (5:1-9), уздоровлення сліпого від народження (гл. 9), воскресення Лазаря (гл. 11), прихід язичників (елінів), щоб побачити Ісуса (12:20-22), омивання ніг (13:1-11). На відміну від синоптичних Євангелій, більшість чуд, які Іван постійно називає «знаками», супроводжуються довгими дискурсами, які вказують на божественне походження Ісуса та різні аспекти Його життєдайної місії.
Низка відмінностей, що їх ми знаходимо в текстах Євангелій, викликають запитання, чи дійсно його автор був знайомий із синоптичними Євангеліями. Якщо він був знайомий із цими творами, тоді чому існують розходження стосовно таких важливих тем? Одним словом, відповідаючи на перше запитання, ми не можемо довести напевне, що Іван не знав бодай одного з синоптичних Євангелій. Деякі дослідники вважають, що він був знайомий із Євангелієм від Марка і що редактор, який мав справу з остаточною версією, був, можливо, знайомий із Євангелієм від Луки. Іван, імовірно, користався незалежною традицією, невідомою для авторів синоптичних Євангелій, але він зробив це, добре знаючи, що його цільова авдиторія мала доступ до інформації, викладеної в інших Євангеліях. Маючи це на увазі, патристичні автори вважали, що Іван писав свою працю, доповнюючи те, чого не вистачало в інших трьох Євангеліях. Навіть якщо мова йде про ті самі події, що й у синоптичних Євангеліях, Євангеліє від Івана викладає матеріял особливим чином; воно отримало свою форму завдяки прагненню автора розкрити значення цих подій, щоб переконати свою цільову авдиторію повірити в Ісуса (20:30-31). Деякі єретики патристичних часів вважали існування відмінностей між Євангелієм від Івана та синоптичними Євангеліями доказом того, що Іванова праця не була богонатхненною. Вони просто не зрозуміли, для чого Іван написав своє Євангеліє.
Важливіше зрозуміти, що спільні та відмінні риси між Євангелієм від Івана й синоптиками нагадують душпастиреві, що, можливо, потрібно по-різному розглядати один і той самий євангельський матеріял, залежно від потреб та обставин цільової авдиторїї. Адже недоцільно проголошувати одну і ту саму проповідь для будь-якої спільноти, незалежно від соціяльних чи географічних обставин, в яких вона перебуває. Слід також пам’ятати, що зацікавленість сучасних дослідників у «точній» передачі історичних фактів у ті часи, можливо, не була настільки важливою для авторів НЗ та їхніх слухачів. На знак нашої поваги до реалій їхнього світу ми не можемо переносити сучасні реалії на їхні обставини й судити та відкидати їх відповідно до наших власних стандартів.
Що дійсно має значення – це послання про спасення, яке містять усі чотири Євангелія. Ориген і богослови, які трактували Євангелія алегорично, розглядали ці відмінності як благословення, оскільки вони давали більше можливостей для пошуку й змушували глибше замислитись над внутрішнім значенням написаного. Нарешті, важливо пам’ятати, що перші християни не мали сучасних можливостей записувати інформацію про події, що відбувалися. Інформація, яка передавалася усно, має властивість змінюватися еn route, не тому що оповідачі цієї інформації мають намір щось змінити, але через саму природу усних переказів. Одна й та сама історія про Ісуса з Назарету має відмінності в оповідях синоптиків та Івана. Церква завжди цінувала різноманіття їхнього викладу: однак усі давні намагання гармонізувати тексти Євангелій і створити єдиний наратив, такий як «Діятессарон» Таціяна, не були успішними.
