Багато особливостей, які були повністю чи частково зрозумілі для авдиторії І ст., вимагають певних роз’яснень для сучасного читача.
Так Євангеліє від Івана часто використовує термін «юдеї» в провокаційному, полемічному аспекті. Якщо розглядати цю проблему на тлі антисемітизму та Голокосту, може здаватися, що Євангеліє від Івана породжує антиюдейські настрої. І саме тому в наш час у контексті міжрелігійного діялогу воно викликає певні проблеми. Багато хто використовував цей текст для аргументації своїх антиюдейських поглядів. У відповідь на це деякі люди з найкращих міркувань намагалися применшити роль Євангелія від Івана через страх розпалювання настроїв антисемітизму чи виникнення почуття образи в наших юдейських братів та сестер.
Намагаючись зрозуміти ці проблемні моменти, потрібно пам’ятати, що автор Євангелія та його безпосередня цільова авдиторія не жили в атмосфері Голокосту. Деякі вчені-біблісти вважають, що ставлення до юдеїв у цьому Євангелії відображає антагонізм між Церквою та синагогою, особливо в часи після зруйнування Єрусалима в 70 по Р. Хр. Цей антагонізм, якщо його можна назвати таким, не виник на основі духу антисемітизму в сучасному сенсі цього слова. Найімовірніше, що добачувана антиюдейська полеміка цього Євангелія може бути пояснена в рамках стилю риторики судочинства, що притаманний цьому тексту. Коли позивач та відповідач ідуть на судове засідання, вони явно не налаштовані дружелюбно один до одного; навпаки, кожен із них впевнений у своїй правоті, і вони доводять це таким чином, щоб показати, наскільки неправою є протилежна сторона. Дві сторони, що зустрічаються в суді, необов’язково є представниками різних національностей. Найчастіше це представники одного народу, інакше вони би з’явилися в міжнародному суді. Мало того, антиюдейська риторика в Євангелії від Івана не обов’язково має означати, що саме неюдей виступає проти юдеїв. Якщо вважати, що автором Євангелія був саме Іван, син Зеведея та Саломії (пор. Мр. 1:16-20), тоді це міг бути саме юдей родом з Віфсаїди (пор. 1:44; 19:25; Мр. 1:16-20). У будь-якому разі, існують беззаперечні факти, що вказують на юдейського автора цієї книги.
Уважне прочитання цього Євангелія допоможе виявити, що полемічний дискурс не націлений проти юдеїв як нації, але проти тих релігійних вождів, які найбільше протистояли Ісусові і врешті-решт призвели до Його засудження та смерти. Коли Ісус, наприклад, говорить про «закон ваш», маючи на увазі юдейський Закон (10:34), ми маємо це розуміти в рамках Закону, яким вони керуються чи неправильно його трактують, щоб судити й призначати покарання Ісусові. На думку Ісуса, той самий Закон містить свідчення про Нього, як про це говорили видатні особистості юдейської історії (5:39,46). Крім того, сам Ісус та всі Його послідовники, про яких ідеться в тексті Євангелія, – це юдеї, переважно родом із Галілеї. Матір Ісуса – юдейка. Так само і Йосип (пор. 6:42).
Це Євангеліє, яке деякі дослідники вважають антиюдейським, містить найдетальніше (найзрозуміліше) твердження в НЗ (після Рим. 9:4-5), що «спасіння від юдеїв» (4:22). Новозавітні християни, як юдеї, так і погани, однаково не відмежовували себе за національною ознакою від своїх земляків, які відмовлялися вірити в Ісуса, для того щоб твердо заявити, що в Христі вони всі відтепер належать до однієї сім’ї нового Ізраїля Господнього. Ось чому, наприклад, у Павла в 1Кор. 1:22-24 написано «юдеї», «греки» і «ми» (вірні, що є і юдеями, і греками). Так само первісні християни в Антіохії відчули потребу назвати себе «християнами», що стало новою назвою, яка руйнує поділи на юдеїв та «поган» ери НЗ, що сіяли розбрат, і навіть звучали образливо (пор. Дії 11:26). Одним словом, якщо розглядати Євангеліє від Івана у власному літературному та історичному контекстах, немає підстав вважати його антисемітським у сучасному сенсі. Використання тексту цього Євангелія для розпалювання будь-яких анти-юдейських настроїв чи звинувачення автора в антисемітизмі та спричинена цим відмова читати і з любов’ю сприймати його, – це два шляхи неправильного тлумачення та застосування цього Євангелія.
