Головою… дна не проб’єш (Мр. 1:1-8)

Проповідував хрищення на покаяння для прощення гріхів.

Людство поринає в безумство гріха. Скільки ж можна насичуватися своєю чуттєвістю, гординею, споживацтвом?

Гріх вабить, але швидко втомлює. Наповнює, але не насичує. Почуваємося, як після декількох мисок якоїсь поганої, водянистої юшки – маємо її в стравоході, а їсти далі хочеться.

Деколи, однак, людина приходить до тями – гріх не може заглушити прагнення духовности, якої вона шукає. Люди самі відвернуться від порожнього життя після того, як виблюють отой цілий пінопластовий світ, в якому живуть.

І тоді їм треба показати, де мають шукати, або – ще ліпше – бути біля них, коли самі почнуть шукати. Людині легше подружитися із самостійно знайденою правдою.

На шляху, яким людина повертається до Бога, часто буває зупинка, що називається «Дно падіння». Тільки після болісного падіння на дно людина може стрепенутися й сказати: «Навертаюся. Далі так жити не можна».

Звичайно, залишиться група, яка впродовж цілого життя битиметься головою об дно, але я надіюся, що ти до неї не належиш.

Попередній запис

Робіть учнями (Мт. 28:16-20)

Навчіть всі народи. Чуємо заклик Ісуса, скерований до учнів: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Мт. 28:19). В іншому, ... Читати далі

Наступний запис

Улюблені діти (Мр. 1:6-11)

І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його! Багато хто чимало дав би за те, ... Читати далі