Навчіть всі народи.
Чуємо заклик Ісуса, скерований до учнів: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Мт. 28:19). В іншому, менш дослівному перекладі ці слова звучать так: «Тож ідіть, і навчіть всі народи». Між «зробіть учнями» і «навчіть» є відчутна різниця – вона стосується суті цього речення і має дуже велике відношення до практики Церкви.
Може здаватися, що Ісус визначив певну еліту, завдання якої полягає в тому, щоб навчати сірі маси. Трохи іронізуючи, можна сказати: «Навчити простаків хреститися, навчити молитися, навчити ходити до церкви та влучно кидати гроші на тацю».
А насправді – і це істинний зміст цитованого вірша – учні мають робити народи, до котрих ітимуть, такими ж учнями, якими є самі, тобто здатними євангелізувати, передавати віру. І тут ідеться не про якесь пасивне навчання, а про виховання таких людей, які згодом зможуть виховувати інших.
Чи теперішня слабкість Церкви полягає не в тому, що безліч людей охоплені бездіяльністю? Вони перекидають відповідальність за релігійне виховання на священників і катехитів, тоді як кожен вірний є відповідальним за всю Церкву.
Пригадується притча про робітників у винограднику: «Чого тут стоїте цілий день безробітні? Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник» (Мт. 20:6-7).
Тож ідімо й ми всі.