Розділ 21:25-38 – Прихід Сина Людського; притча про смоковницю

21:25-36 – Прихід Сина Людського

Тепер фокус есхатологічної промови переміщується з падіння Єрусалима на прихід Сина Людського. Сцену останніх днів описано за допомогою яскравої апокаліптичної мови й образів. Що Ісус каже точно – то це те, що будуть раптові та жорстокі зміни в усьому сотвореному, які призведуть до виникнення нового порядку. Дивні події занурять людство в паніку, сум’яття та страх. Люди усвідомлюватимуть, що відбуваються дивні речі, хоча й не будуть справді розуміти, що саме скоро випаде на долю землі та людства загалом. Чоловіки й жінки впадуть у розпач, сповнені страху та неспокою внаслідок тривожних змін (знаків) на зорях, сонці й місяці. Посеред цього лиха Син Людський з’явиться в славі, тобто в царській владі та величі. Наказ «випростуйтесь, і підійміть свої голови» є специфічним для Луки (21:28). Ісус каже Своїм послідовникам не панікувати, коли вони побачать появу цих дивних знаків; радше їм слід вважати ці знаки прелюдією до спокутного остаточного завершення спасення, яке Христос довершив на хресті.

Ці вірші тісно пов’язані зі СЗ і мають стосунок до апокаліптичної традиції, яку знаходимо в пророка Даниїла та в Об’явленні. Ісус, мабуть, говорив про прихід Сина Людського через призму Дан. 7:13 й апокаліптичної літератури Своєї доби. Поява хмар часто вказує на божественну присутність (пор. Лк. 9:34), але тут, як і в Книзі пророка Даниїла, хмари можуть означати небесний засіб пересування Сина Людського.

21:29-33 – Притча про смоковницю

Тоді Ісус промовив притчу про смоковницю, щоб наголосити на безсумнівному факті приходу Сина Людського. Цю притчу можна знайти в схожій формі в усіх синоптичних Євангеліях. До згадки про смоковницю Лука додає «і на всілякі (інші) дерева». Як поява листочків на смоковницях показує, що літо вже близько, так і поява цих знаків є вказівкою про наближення приходу Божого царства. Уривок Лк. 21:32 викликав надзвичайні труднощі в тлумаченні фрази «рід цей». Слово genea («рід, генерація») може означати нащадків спільного предка, расу, родину чи людей, які живуть у певний період або народилися в один час. Таким чином, ми бачимо, що це слово є дуже гнучким у використанні. Якщо його сприймати як посилання на сучасників Ісуса, це б означало, що речі, про які говорив Ісус, мали відбутися до того, як більшість або принаймні останні з Його слухачів помруть. Очевидно, у межах одного покоління Єрусалим було зруйновано (70 р. по Р. Хр.). Якщо б тут ішлося про конкретну етнічну групу, то це мало б означати, що Ізраїль виживе як народ, поки не прийде Син Людський, або те, що падіння Єрусалима не буде вирішальним і остаточним для єврейського народу. Нація Ізраїля, як нове листя смоковниці, постане знов і братиме участь в остаточному спасенні та відкупленні дітей Божих. Проте більшість учених уважають цей уривок покликанням на те, що Ісус казав раніше про падіння Єрусалима.

У 21:33 Ісус наголошує на абсолютній певності Своїх передбачень. Він говорить не просто як старозавітні пророки, які мали лише принагідний доступ до Божої присутности, а як той, хто володіє абсолютною владою, як Бог. «Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!» стосується тривалого терміну дії слів Ісуса тепер і в прийдешніх віках. Ісус як вічний Син Божий є не лише предтечею ходу історії, але її походженням, метою, значенням та ціллю.

21:34-38 – Заклик зважати

Сьогодні в багатьох місцях Африки люди чисельно вступають до церков, де пророчі віщування є головною частиною культу. На Заході далі залишаються популярними зацікавлення різноманітними віщуваннями, незважаючи на секуляризованість суспільства. Люди хочуть знати, що станеться в їхньому житті далі. Ісус передбачив кінець Єрусалима та тріюмф народу Божого не для того, щоб задовольнити допитливість людей щодо Божого плану на прийдешні століття. Його метою було схилити Своїх послідовників до справжнього покаяння, пильности та святого життя в готовності до приходу Сина Людського. На відміну від падіння Єрусалима, яке вплинуло лише на євреїв, прихід Сина Людського вплине на всю землю та визначить вічну долю кожної людини. Тому кожен послідовник Ісуса мусить бути насторожі стосовно гріха й земних насолод, які можуть спричинити те, що серце зіб’ється зі шляху правоти, навіть перед загрозою суворих переслідувань, яких можуть зазнати учні Христові.

Лк. 21:37-38 завершує оповідь про навчання Ісуса протягом останнього тижня в Єрусалимі. Хоча очільники Єрусалима перебували в рішучій опозиції до Нього, вони не наважувалися схопити Його в Храмі, бо прості люди хотіли Його слухати. До моменту схоплення люди радо слухають Ісуса.

Попередній запис

Розділ 21:1-24 – Пожертва бідної вдови; Доля Єрусалима та Храму

21:1-4 – Пожертва бідної вдови На противагу поводженню книжників і фарисеїв висувається приклад бідної вдови. На території Храму були різноманітні ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 22:1-23 – Юдина зрада; встановлення Євхаристії

22:1-6 – Найбільша зрада Пасха і свято Опрісноків – це святкування, яке триває сім днів, з 15 по 21 ніссана ... Читати далі