Бо говорять вони та не роблять того!
Сьогоднішні сильні, тверді слова Євангелія видаються спрямованими безпосередньо на адресу священників. Книжники та фарисеї були свого часу елітою, яка очолювала народ у його пошуках Бога й спасіння. Тепер ми живемо за інших часів та сповідуємо іншу релігію. Утім, також маємо тих, хто творить суспільну й релігійну еліту та кого Ісус оцінює суворо: «Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того! Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити…» (Мт. 23:3-4).
Наведені вище слова стосуються, однак, не лише священників. Бог скеровує їх до кожного з нас. Не можеш сказати, що це не про тебе й не для тебе. Ти, можливо, не єпископ, священик чи катехит, але дуже часто виконуєш функцію провідника або є для когось зразком. Маєш дітей, працюєш учителем, виконуєш обов’язки класного керівника. А взагалі, ти навіть необов’язково мусиш виконувати виховну роботу, щоби бути для інших своєрідним знаком і провідником. Може ним бути навіть десятирічна дівчинка для свого п’ятилітнього братика.
Отож, коли усвідомимо собі, що ми самі можемо бути прикладом для інших, тоді зміниться наше сприйняття сьогоднішнього Євангелія. Кожен з нас повинен пройнятися святою тривогою за те, щоб не почути колись таких слів про себе, щоб не бути спеціалістом з чесного, праведного й святого життя, але тільки в теорії.
