1:1-4 – Передмова
Євангеліє від Луки починається з передмови, схожої на ті, що їх можна було знайти в працях сучасних йому світських істориків чи біографів (напр., у «Житті Мойсея» Філона Олександрійського чи «Юдейських старожитностях» Йосипа Флавія). Звісно ж, цінність вступу полягає не в його красі, але в його свідченні про достовірність історії, що міститься у Євангелії. Із цієї передмови ми дізнаємося про такі речі:
1) Багато-хто (роllоі), зазначає автор, складав оповіді про служіння Ісуса до нього. Лука не відкидає їх як неточні, але вважає їх дещо недостатніми у світлі тих фактів, якими володіє він сам. Одним із цих оповідань, найімовірніше, було Євангеліє від Матвія – те, з яким Євангеліє від Луки має багато спільного. Окрім Євангелія від Матвія, мусить також бути якийсь інший матеріял із письмових джерел, можливо, трактатів. Лука багато подорожував; він мав змогу збирати матеріял усюди.
2) Лука каже, що він отримав значну частину матеріалу від очевидців і «слуг Слова», тобто тих, чиїм завданням було оберігати й зберігати вислови та вчинки Господа. Деякі з них могли бути учнями Ісуса, включаючи членів із переліку сімдесяти двох, особистими друзями Ісуса і членами Його сім’ї, як-от Клеопа, про якого ми більше почуємо пізніше.
3) Лука ретельно перевірив інформацію та презентує її точно, з належною увагою до хронологічного порядку.
4) Євангеліє адресоване комусь, до кого звертаються «високодостойний Теофіле». Це міг бути римський чиновник високого рангу, який, можливо, цікавився християнством. Лука прагнув представити нову релігію якнайповніше та якнайчіткіше, щоб заслужити на його протекцію й підтримку. Ім’я «Theо-рhilus» означає «той, хто любить Бога», і могло символізувати всіх – християн і нехристиян, що були розумними шукачами правди. Християнство зазнавало випробування та змагалося з іншими релігіями на світовій арені, як це зараз є в Африці й Азії.
1:5-2:52 – Оповідь про народження
Цю частину називають «Євангелієм дитинства». Такий заголовок доречний, оскільки ці історії виступають передмовою до життя та служіння Ісуса, показуючи обставини народження Божого Сина і довірення Йому місії спасення цілого світу. Тут переплітаються основні події: народження Івана Христителя (Предтечі) та народження Ісуса Месії. На думку Луки, з цих двох подій розпочалася нова та вирішальна епоха в історії людства. Це початок процесу спасення, який буде доведено до кінця в сотворенні нового Неба й землі, де пануватиме справедливість (Іс. 65:17; 2Пет. 3:13; Об. 21:1). Ці дві глави містять багато такого, у що нам, можливо, важко повірити. Пастирі, яких здивувало повідомлення ангела, могли з недовірою відвернутися від цієї звістки, вважаючи її порожніми балачками. Натомість вони сказали один одному: «Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там». Отож, разом із пастирями з відкритим розумом і очима віри ходімо до Євангелія від Луки, в якому він розгортає Божі таємниці спасення.
1:5-25 – Передвістя народження Івана Христителя
Євангеліє від Луки починається зі слів: «За днів царя юдейського Ірода» (1:5). Ірод правив з 37 по 4 р. до Р. Хр. Хоч точна дата народження Ісуса невідома, Він народився за кілька років до 1 р. по Р. Хр. Така розбіжність з’явилася через помилку при перегляді християнського календаря в VI ст. Загалом, вважається, що Ісус народився десь між 6 і 4 рр. до Р. Хр. І Матвій, і Лука погоджуються, що Ісус народився тоді, коли царем Юдеї був Ірод (Мт. 2:1-23). Очевидно, Ісус народився до того, як Ірод помер у 4 р. до Р. Хр. Ірод був не євреєм, а ідумеянином, нащадком Ісава, чия територія знаходилась в Едомі, який на той час був васалом могутнього Риму, як і Юдея. І все ж таки Ірод побудував для євреїв величний Храм та цурався релігійних переслідувань.
Ким був Захарія? Він був членом однієї зі священицьких родин, які походили від першого первосвященика Аарона, брата Мойсея. Двадцять чотири священицькі черги мали багато нащадків (1Хр. 24). Кожна черга служила в Храмі двічі протягом тижня щороку. Лише на три великі свята в Єрусалимі потрібні були всі священики для відправлення богослужень: під час Пасхи, П’ятдесятниці й Кучок.
Оскільки Захарія був священиком, він міг одружитися лише з чистокровною донькою з сім’ї священика. Тому він, власне, й одружився з дочкою з сім’ї Аарона. І він, і його дружина були «праведні» та жили «бездоганно», проте побожність не є гарантією від страждань та розчарування в людських надіях. Вони не мали дітей і вже постаріли. Бездітність у євреїв часто сприймалася як знак Божого гніву; це навіть була підстава для розлучення. І навпаки, багатодітність була знаком Божого благословення (пор. Пс. 127:3-5).
Оскільки священиків було багато, Захарія вважав важливим той день, коли жереб упав на нього, щоб він чинив молитву. Коли духмяний дим від кадіння ладану здійнявся до небес, біля Захарії з’явився ангел. Очевидно, його тихо промовлене благання до Бога було почуте. Ангел Гавриїл, ім’я якого означає «воїн Бога», сказав: «Дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван», що означає «YHWH милостивий». Але Захарія не міг у це повірити. «Із чого пізнаю я це?» – він затинався від страху. Гавриїл відповів: «Я Гавриїл, що стою перед Богом». Захарія замовк і не міг говорити, аж поки не народилося немовля.
