Не може бути жодних сумнівів у тому, що Євангеліє від Матвія, Марка та Луки мають певну літературну спорідненість. І хоч актуальну сьогодні послідовність їх у каноні Святого Письма було встановлено давно, не пізніше часів Оригена (бл. 185 р. – бл. 254 р.), послідовність ця, як вважають, могла виглядати як Матвій – Лука – Марко – Іван принаймні ще за часів Євсевія Кесарійського (бл. 260р. – бл. 340 р.), який покликається на Климента Олександрійського (бл. 150 р. – бл. 215 р.). Євсевій зазначає, що цитує «прадавніх старців» таким чином, щоб Євангелія з наведеними в них генеалогіями Христа (від Матвія та Луки) опинялися в списку раніше за ті, які були без генеалогій, а це, як припускають, Євангелія від Марка та Івана, а також, можливо, й інші (Євсевій, Ессl. Hs., 6. 14. 5). Аж до IX ст. у деяких частинах Церкви, таких як Єгипет (Климент Олександрійський), Північна Африка й Рим (Августин), Іспанія (Ісидор Севільський), а також Ірландія (Седілій Скотт) – все ще існувала думка про те, щоб Євангелія в Писанні були розташовані в послідовності Матвій – Лука – Марко – Іван та (або) щоб Євангеліє від Марка поєднувало в собі елементи попередніх Євангелій – від Матвія та Луки. На час появи середньовічних схоластів, таких як Тома Аквінський (XIII ст.), та реформаторів (XVI ст.) початку доби просвітництва (XVIII ст.) ця точка зору, здається, зійшла нанівець, аж поки її не висловили (повторно) Генрі Оуен (Henry Owen) в Англії (у виданні за 1764 р.) та Йоган Якоб Ґрізбах (Johann Jacob Griesbach) у Німеччині (1745-1812 pp.). Логічно обґрунтована, ця точка зору знову стала панівною серед критиків впродовж першої половини XIX ст., аж поки її не почала заступати новітня ідея пріоритетности Євангелія від Марка, яка перетворилася на домінуючу позицію щодо синоптичних зв’язків. Із середини XX ст. все більша кількість учених демонструє життєздатність тієї, ранішої точки зору. Цей коментар не сфокусований на літературних питаннях, а тому не буде залежати від будь-якої літературної теорії синоптичних співзалежностей. Порівняння між Євангелієм від Марка та іншими Євангеліями робитимуться лише з метою з’ясувати, яким чином можна запам’ятати й сформулювати передання про Ісуса в інший спосіб.
Авторство книги та її адресати
Будь-які документальні свідчення стосовно авторства та оригінальної архітектоніки Маркового Євангелія є непрямими та не висловлені безпосередньо. Ім’я автора ніде в Євангелії не згадується, але в стародавньому світі в цьому не було нічого незвичайного, і ця риса не відрізняє зазначене Євангеліє від інших канонічних Євангелій. У жодному із дещо відмінних між собою списках імен Дванадцятьох учнів, або апостолів, які нині містяться в Новому Заповіті, імені «Марко» немає (пор. Мт. 10:1-4; Лк. 6:12-16; Мр. 3:13-19, а також список Одинадцятьох у Дії 1:13). Та як би там не було, це ім’я з’являється в інших місцях у НЗ: Дії 12:12,25; 15:37. 39; Кол. 4:10; 2Тим. 4:11; Филим. 1:24; 1Пет. 5:13. І хоч було зроблено чимало спроб об’єднати всі ці згадки в одну історичну постать – Марка, автора Євангелія, що носить його ім’я, – всі ті спроби базувалися на джерелах, зовнішніх щодо самого Євангелія, і тому на їх підставі не вдається відповісти на велику кількість критичних запитань про датування й авторство новозавітних документів, використаних у цій реконструкції (Black, Mark 1994). Щонайменше з часів святого Папія (Papias) (прибл. 60-155 рр. після P. X.) образ Марка пов’язували з Петром, вважаючи його «перекладачем» останнього (Євсевій, Hist. ессl., 3. 39. 14-17). Однак у світлі питань стосовно джерел і значущости твердження св. Папія доцільніше залишити відкритим для подальшого обговорення не тільки питання про історично підтверджену ідентичність автора Євангелія від Марка, але також і питання про історично підтверджене його стосунок до апостола Петра.
Передання урочисто стверджує, що зазначене Євангеліє було написане в Італії («Антимаркіонський пролог», «Маніхейський пролог до Євангелій Луки та Марка»). Фактично ж це передання є, безумовно, річчю більш конкретною, де як місце події згадується Рим (Климент Олександрійський, «Коментар до 1 Петра». Пізніші передання асоціюють Марка з Олександрією, вважаючи його першим єпископом цього міста (Євсевій, Hist. ессl., 2. 16. 1; Єронім Стридонський, De viris illustribus, 8 та «Пролог до чотирьох Євангелій»; пор. Іван Золотустий, Проповідь на Матвія 17:1. 7). Ще інші як варіянт висувають на розгляд Сирію. А що ми дізнаємося про цільову авдиторію Євангелія від Марка з самого цього документа, то це те, що вона складається як із християн-євреїв, так і з християн-неєвреїв, які зазнають переслідувань або відчувають загрозу та при цьому почуваються непевно, оскільки Ісус, що, як вони вірили, мав прийти захистити їх від тяжких випробувань, так і не з’явився.
Питання щодо способів тлумачення
У світлі сказаного було б добре зосередитись на окремих важливих питаннях, які виникають у прискіпливого читача Маркового Євангелія. Цей читач уже, ймовірно, має власний перелік питань, а відданим читачам потрібна допомога й відповіді, якщо їхнє побачення з Марком щире. 1) То що ж означає для Марка і громади його одновірців жити в царстві Божому, звершувати церковну службу та самоорганізовуватися самим лише фактом його наявности, а також очікувати неминучого настання його у всій своїй силі? І якими достеменно є зв’язки між Доброю Новиною про царство Боже та чоловіком на ім’я Ісус із Назарета? 2) Ким насправді є Ісус? Що ми маємо на увазі, коли називаємо Його Христос, Син Божий та Син Людський? І чому Євангеліє від Марка оповиває таємницею розповідь про Ісуса, поєднуючи велику та непідробну Його популярність із вимогами приховувати, ким насправді є Ісус і що він чинить? 3) Невід’ємним від христологічних питань завжди залишається питання учнівства. Чому Марко аж так критично налаштований щодо Дванадцятьох, особливо щодо Петра? У чому ж полягає суть учнівства, що ні він, ні інші ніяк не можуть її збагнути? 4) Розповідь Марка невідворотно просувається до хреста й ганебної смерти Ісуса на ньому, а також до фінального оголошення про те, що Бог воскресив Його з мертвих і скоро возз’єднає Ісуса з Його учнями. Яке значення мають смерть та воскресення Ісуса для громади адептів Євангелія від Марка? 5) І врешті-решт, чим же є «слово» Маркового Євангелія для Церкви XXI ст., Церкви, яка існує у світі несправедливости та жорстокости, у світі втрати життєво важливих традицій? Чим є «слово» Марка для тих, хто читає його та шукає інтерпретації цього Євангеліє для Церкви?
