Бережіть час

Кожному з нас хотілося б провести своє життя якнаймудріше, якнайповніше та якнайправильніше. І ось що Писання радить кожному з нас: «Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві, отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа» (Еф. 5:15-17).

Біблія закликає нас, щоб ми обережно поводилися з часом. Ніхто з нас не буде сперечатися з тим, що наше життя на землі дуже коротеньке, дуже швидкоплинне. Різні автори порівнювали наше життя з ударом молотка, з польотом птахи, з травою та цвітом на траві. Апостол Петро каже, що слава людська, як цвіт на траві: повіє вітер – і в’яне квітка, і слава та краса її облітає. Коли я проїжджаю різними містами та селами України й бачу безліч цвинтарів, бачу тисячі-тисячі могил, мені часто приходить на думку: тут же жили такі ж люди, як я, планували, мріяли, любили, хвилювалися, працювали, будували сім’ї – жили земним життям. А тепер їх немає, земля накрила їхні тіла. І на цвинтарі тихенько, спокійно, не чути крику та лайки, ніхто нікому не заздрить. І приходить думка: ми також покинемо цю землю й причому дуже скоро. Нам здається, що ще попереду багато років. Але що таке десять, двадцять, тридцять років? Та й навіть шістдесят, сімдесят років – це мізерність у порівнянні з вічністю. Ці роки дуже швидко минуть. Та перед нами стоїть архіважливе завдання – як прожити правильно та розумно.

Кожному з нас Бог виділив певний проміжок часу для життя на землі. І ми є розпорядниками цього часу. Ми можемо використовувати його так, як хочемо самі. Та прикро спостерігати за тим, як люди виділяють час на непотрібні речі. Прикро, коли даний Богом час витрачається на те, що шкодить. У нашій країні тепер інтенсивно будуються різні місця для розваг, щоб люди там проводили свій вільний час у веселощах. Ви скажете: а що тут поганого? Нам життя дано для того, щоб отримувати задоволення, веселитися. Та Біблія нам каже, що серце мудрого в домі смутку, а серце нерозумного в домі веселощів. Чому так?

Вам доводилося бути на похороні? Я думаю, що так. Усі ми стикалися з цим – ми хоронили батьків, друзів чи знайомих. Про що ми думали в той час? Це один з найважливіших моментів нашого життя, коли ми найбільше думаємо про вічність. У той час нам не приходять у голову якісь дурниці. Ми замислюємося про цінність життя, про цінність стосунків, про швидкоплинність часу. Ось була людина – і не стало. І ми думаємо: чому так, для чого й чи насправді цим усе закінчується? Тобто, у моменти смутку ми набагато мудріші, ніж у веселій компанії, в якій розв’язується язик і ведуться різні, часто непристойні, розмови. А потім соромно буває за самих себе.

Ви можете мені заперечити, сказавши: «А що, мені в монастир іти? У чорний одяг убратися?» Не треба йти в монастир. Не треба чорного одягу. Бог дав нам час для розумного й правильного життя. Він не боронить нам насолоджуватися земними благами – природою, своєю коханою дружиною та діточками, друзями. Але все повинне бути на своєму місці.

Бог дав час, щоб ти та я могли на цій землі влаштувати своє життя, могли здобути якусь освіту й спеціальність, щоб могли заробити на хліб щоденний. Бог дає нам можливість створити сім’ю, щоб ми насолоджувалися сімейним життям. Але Бог не дав нам часу для того, щоб ми залишали свою сім’ю та йшли десь направо чи наліво. Бог дав нам час, щоб ми дітей виховували, а не кидали їх напризволяще. Бог дав нам час, щоб ми могли їсти хліб щоденний і ближньому допомогти, а не викидати гроші в різних закладах для отримання гріховного задоволення. Бог дає нам можливість заробити гроші не для того, щоб пропити їх, а потім щоб наші діти страждали від власних же батьків, які приходять додому нетверезі.

Хіба час дано для того, щоб ми проявляли невірність один одному? Нам час дано, щоб ми благословляли один одного. Як приємно, коли чоловік приходить додому, зустрічає свою дружину, виявляє їй належну любов та пошану. Діти бачать це – і вчаться самі цьому. В хаті тиша, спокій, повага, любов. Це час, використаний правильно.

Бог дає час, щоб ми його використали якнайефективніше. Але скажу й вам, і собі: без Бога, повірте, без Його допомоги неможливо розумно прожити життя. Гріх обов’язково звабить нас із доброї дороги. Ми бачимо, що мільйони людей нині тратять час на непотрібні речі. І не лише час, а й власні фінанси. А Бог пильно стежить за тим, як же ми розпоряджаємося тим, що Він нам дає.

Бог, як добрий Батько, дуже хоче, щоб ми використали наш час для свого блага. Щоб ми мали час для того, щоб розвивати власний дух, щоб читати Боже Слово, звідки ми можемо почерпнути мудрості, розсудливості.

Без Слова Божого, без Біблії нам дуже важко обрати правильну дорогу. В ньому Бог розставив Свої знаки, попереджувальні чи заборонні. І вони вказують нам, в який бік краще йти, щоб нам було добре в житті. Але ми нехтуємо цим. І йдемо по-своєму. Караємося, страждаємо. Люди ворогують між собою, руйнують сім’ї, убивають один одного. Люди сповнюються пожадливістю, заздрять. Вони весь свій час витрачають, щоб досягнути матеріальних благ. Наче навіжені, трудяться, щоб мати кращий дім, кращу машину, кращий одяг, ніж має ближній. І ми біжимо, ніби на перегонах. Іноді здається, що все пекло повстало на людину, щоб звести її з істинного шляху, забрати мир та спокій з її серця.

Але Біблія каже нам: «Маючи їжу та одяг, будьмо задоволені цим». Звичайно, нам потрібно одягатися та їсти, нам потрібен дім. Але ми не повинні весь свій час посвячувати речам, які ми залишимо на землі. Усьому має бути відведене своє місце.

Бог дав час – мірило, яке ми повинні використати для блага власної душі. Писання оповідає нам про п’ятьох мудрих і п’ятьох немудрих дів. У чому полягала немудрість немудрих. Вони знали, що прийде наречений. Вони мали бути готові зустріти його й знали, що потрібно для цього. Але знехтували цим і втратили час. Вони не були готові до цієї зустрічі. І коли наречений прийшов опівночі – і хотіли його зустріти, то, навіть маючи найкращі мотиви в серці, не змогли цього зробити. Виявилося, що їхні світильники без оливи. І тому, коли прийшов жених, мудрі увійшли, а нерозумні залишилися. Вони мали однаковий час, але одні придбали оливу, а інші – не зробили цього. Одні думали про Боже, а інші – не думали.

І сьогодні та ж сама картина. Ми живемо не для того, щоб їсти й пити. Ми живемо для того, щоб, маючи їжу та одяг, дякувати Богові й ставити перед собою питання: «Куди я йду? Для чого я живу? Що мене чекає після смерті?» В усіх нас попереду вічність. І Бог запитає: «Я дав тобі життя, дав тобі відрізок часу. Ти знав, що ти смертний. Чому ти не подбав про свою душу? Чому ти не зустрівся з Ісусом, Який не раз кликав тебе і, як батько блудного сина, роками чекав тебе?»

Бог чекає тебе ще сьогодні. А час швидко, наче пісок крізь пальці, утікає від нас. Тому в ім’я Господнє закликаю вас нині: дорожіть часом, не розмінюйтеся на дрібниці – візьміть до рук Біблію, бо це найдорогоцінніше вкладення в наше життя, у нашу душу, у нашу вічність. Не нехтуймо тим, що нам на благо, нам на спасіння, бо це нерозумно. Шукайте перше Царства Божого – і все решта вам додасться. Поставте все на свої місця в житті – і ви побачите, як добре, приємно й щасливо жити з Богом у той час, який Він вділив вам на цій землі.

Автор: Михайло Паночко, старший єпископ Церкви ХВЄ України

Попередній запис

Розпоряджатися часом

«Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5:15,16), – ці біблійні ... Читати далі

Наступний запис

Боязнь останнього часу

Облога та руйнування римлянами Єрусалиму в 70 році, Девід Робертс Одна з найзагадковіших книг Писання – ... Читати далі