Улюблена дитина Бога (Мт. 17:1-9)

Син Мій.

Учні злякалися й упали долілиць. Їм об’явився Бог, і це викликало в них почуття страху. Чи така реакція була обґрунтованою? За хвилю дізнаємося.

Суттю об’явлення на горі був голос, який промовив: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт. 17:5). Бог Отець засвідчує Свою любов, виявляє Свою природу, якою є любов. Бог прагне любити й прагне, щоб любили Його.

Отець любить Сина, але в Ньому любить і кожного з нас. Адже кожен із нас є дитям Божим, уподобаним, улюбленим дитинчам. Кожен із нас має чудесного батька на небі, на якого може розраховувати, котрий по-справжньому піклується про нас і є відповідальним. Кожен із нас може вважати, що слова «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» стосуються і його. Може з гордістю сказати: «Це про мене».

Що робить дитина, коли бачить такого батька? Простягає руки, сміється, біжить до нього. Це зовсім інша реакція, ніж поведінка апостолів. Мабуть, тому, що апостоли лише почали пізнавати Бога, приймати, та й то не без спротиву, новину про те, що можуть до Бога звертатися «татку». Це були початки.

Та від тих подій минуло вже два тисячоліття. Чи щось змінилося? Чи правда про Божу любов змогла нарешті проникнути в наші серця, чи ми вже відчули себе улюбленими дітьми Господа Бога?

Попередній запис

Гніздечко (Мт. 17:1-9)

Добре бути нам тут! Дуже легко звити собі зручне гніздечко. А якщо перебуваємо в цьому гніздечку разом з Господом Ісусом, ... Читати далі

Наступний запис

Випустили з-під носа (Мт. 17:10-13)

Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли. Трагікомічним є те, що люди ... Читати далі