13:24-43 – Три притчі та тлумачення
13:24-30 – Притча про пшеницю й кукіль
Вислів «Царство Небесне подібне до…» описує певний аспект царства, не даючи йому визначення і не обмежуючи його. Ця притча є відповіддю на загальноприйняте переконання про те, що месіянське царство встановиться лише після знищення нечестивих. Вона слугує ілюстрацією до твердження, що царство вже присутнє з проростанням насіння, яке потрапило в добру землю, що царство відкрите для всіх, бо Господь посилає дощ та сонячне тепло для добрих і злих (5:45), тому всі мають змогу проростати й давати добрий плід. Кукіль у цій притчі – це шкідливий бур’ян, на вигляд дуже схожий на пшеницю, аж доки не викидає колосся. Для того щоб уникнути засмічування врожаю куколем, під час жнив його спочатку треба було вибрати. Лише наприкінці жнив, а саме коли всі вже мали можливість відгукнутися на поклик слова Божого, відбудеться суд (в. 30).
13:31-32 – Притча про гірчичне зерно
Гірчичне зерно прославилося в прислів’ях через його малий розмір (пор. 17:20; m. Nid. 5, 2), а в цій притчі воно символізує скромний початок, із якого починається царство, і те, яких розмірів воно набуває в результаті. Через вороже оточення початок може здатися дуже незначним, але результат невідворотно буде величезним. Гірчичне зерно проростає дуже швидко й стає кущем заввишки до трьох метрів. «Дерево» з птахами, що звивають гнізда в його гіллі, символізує велике царство (пор. Єз. 31:3-9; Дан. 4:10-12,20-22); особливо ця метафора стосується месіянського царства (Єз. 17:22-24). Згідно з Іс. 60:21 та 61:3, Божий вірний народ – це «пагони» (пор. Іс. 4:2; 11:1) Божих насаджень, що виростуть «дубами праведности». Птахи небесні, які звивають гнізда в гіллі, символізують відкритість царства для всіх, хто знайде в ньому безпечне та захищене місце (пор. Пс. 104:10-12. 16-17).
13:33 – Притча про закваску
Ця притча також дає уявлення про те, яким чином розростатиметься царство, і змальовує, як тихо й непомітно це відбуватиметься. Закваска, яку кладуть у тісто, піднімає його безшумно, тому Ісус використовує цю картину, щоб показати, як непомітно царство Боже зростатиме в серцях та життях людей. Три мірки муки – це доволі значна кількість (приблизно 50 фунтів), якої цілком достатньо для великого бенкету (пор. Бут. 18:6). Таким чином, Ісус знову підкреслює небачений розвиток Церкви, спричинений Словом Божим. Учнів, які спостерігали за опозицією, що дедалі зростала, ці притчі надзвичайно підбадьорювали.
13:34-35 – Використання притч
Коли Ісус завершує Своє звертання до натовпу, Матвій ще раз наголошує, що Він говорить притчами, щоб Його послання розкрили лише ті, хто шукає цього. Цитуючи тексти Святого Письма, Матвій поєднує вислови пророків із Пс. 78:2. Фраза «таємниці» (пор. 48:6-8) – це невідомі раніше об’явлення, Добра Новина про відновлення царства Божого. Вислів «від почину світу» стосується часів створення світу (пор. 2Сам. 22:16; Пс. 18:16) і перегукується зі словами в Іс. 40:21.
13:36-43 – Тлумачення метафори про кукіль та пшеницю
Повернувшись додому, Ісус звертається лише до Своїх учнів. «Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський», Який також описаний як головний представник Царства Небесного та Божого Суду (в. 40), і Господь жнив (в. 41). Він є Праведником, Який об’являє Добру Новину про царство тим, кого визнано праведниками (Іс. 53:11; 1Енох 38, 1-3). «Добре насіння» – це праведники, які сприйняли «слово» (вв. 18-23) і приносять добрий плід. «Кукіль» – сини лукавого, що протистоїть Божому плану спасення, це ті, про кого йде мова у в. 19 (пор. 12:43-45). «Кінець віку» – фраза, притаманна для стилю Матвія (13:39,40,49; 24:3; 28:20); він має на увазі настання суду як закінчення періоду зростання й розвитку, що випереджує остаточне настання царства.
Велика частина опису суду над нечестивими (вв. 40-43,50) значною мірою подібна до Мал. 3:19 та Дан. 3:6; 1Енох 41, 2; 54, 1,6. Тут ми читаємо про царство Сина Людського, бо «Йому було дане панування й слава та царство» (Дан. 7:14), оскільки Він призначений показувати владу й суд Отця (пор. 1Енох 62, 2-7; Мт. 16:27-28; 25:31-46). Саме тому ця фраза також пов’язана з висловом «Царстві свого Отця» (в. 43). Фраза «праведники, немов сонце, засяють» (в. 43) підхоплює метафору про сяйво Божої присутности, що його випромінюють праведники (Іс. 60:1-3,19-21; пор. також Дан. 12:3; 1Енох 58, 3,6).
13:44-52 – Ще три притчі й висновок
13:44 – Захований скарб
Знайти такий скарб – це щось зі сфери фантастики, але в Палестині такий досвід був доволі імовірний. Коли мешканці Юдеї пішли у вигнання в 587 до Р. Хр., вони ховали свої скарби, сподіваючись віднайти їх після повернення, однак багато з них так і не дочекалися повернення. Відкриваючи те, що було «сховане» (див. в. 35), а саме – що царство тепер стало явним, Матвій говорить, що воно може кардинально змінити життя і надати йому цілеспрямованості. Як тільки людина відкриває для себе, що є Добра Новина, і розуміє Слово (в. 23), вона з готовністю полишить усе, щоб отримати це і стати Ісусовим послідовником та частиною Його спільноти.
13:45-46 – Дорогоцінна перлина
Перлини в стародавньому світі були набагато рідкіснішими і цінувалися значно більше, ніж у наші дні. Знайшовши дорогоцінну перлину, що має більшу цінність, ніж усі інші, купець неодмінно її придбає. Так само й людина, яка шукає остаточних відповідей на життєво важливі запитання, відмовиться від усього, щоб збагнути царство Боже.
13:47-50 – Невід
Два човни закидають невід із поплавками на воді та грузилом при дні і поступово тягнуть його, наповненого рибою, до берега. Окремі риби можуть бути непридатними для вживання в їжу, а деякі – нечистими (згідно з Лев. 11:9-12), тому їх викинуть назад у море, тоді як придатну для споживання рибу складуть у посуд. Головна думка тут збігається з тією, що висловлена в притчі про пшеницю та кукіль: відокремлення праведних від нечестивих відбувається тут, коли рибу витягнули на берег. Царство відкрите як для добрих, так і для злих. Господь розділить їх аж у судний день.
13:51-52 – Висновок. Книжник Царства Небесного
Тут Ісус ставить Своїм учням дуже важливе запитання: «Чи ви зрозуміли це все?» Це дуже важливе запитання, тому що вся ця глава присвячена темі розуміння слова (вв. 13, 14, 15, 19, 23), яке раніше було прихованим, а віднині стає явним. Відповідь учнів дуже виразна: «Так», а отже, слово не повертається порожнім, а досягає своєї мети (пор. Іс. 55:11). Слово «книжник», яке тут уживає автор, стосується людини, що вивчає слово; у цій ситуації воно характеризує учнів Ісуса. Вони звіщають «нові пророцтва», що вже тепер проголошені (Іс. 42:9; 48:6-8). Слово про царство набуває нового значення, що переважає над старим.
