Згідно з Тлумачним словником Ожегова, час – це (1) одна з основних об’єктивних форм існування матерії; (2) тривалість, тривалість чого-небудь, вимірювана секундами, хвилинами, годинами; (3) певний момент, в який відбувається щось; (4) період, епоха, пора року.
Про час можна багато і довго говорити і сперечатися. На цю тему написана величезна кількість книг і наукових праць. Ми в них не поглиблюватимемося, а лише подивимося на час через призму Біблії.
І. БОГ ІСНУЄ ПОЗА ЧАСОМ
- Господь є вічний Бог
А. Доказ перший: Священне Писання учить, що видиме (тобто матеріальне) є тимчасовим, а невидиме (тобто духовне) – вічним: «Видиме – дочасне, а невидиме – вічне» (2Кор. 4:18).
Згідно Біблії, Бог є Дух: «Господь є Дух» (2Кор. 3:17); «Бог є дух» (Ін. 4:24). А тому Господь Бог вічний.
Проголошуючи Бога вічним і незмінним, Священне Писання свідчить про те, що Господь існує поза часом і жодним чином не може бути обмежений часом. От як про це сказано в Біблії: «Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, – од віку й до віку Ти єси. Ти повертаєш людину у тління і кажеш: “Верніться, сини людські!” Бо тисяча літ перед очима Твоїми – як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна» (Пс. 89:3-5).
Б. Доказ другий: Другим доказом того, що Бог існує поза часом (тобто не обмежений часом), є факт, що час – це одне з Божих творінь. Детальніше про це ми поговоримо далі.
- Говорячи про вічність Бога, необхідно пам’ятати наступне:
А. Господь Бог – вічний (тобто необмежений часом, існуючий поза часом): «Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне» (Дан. 6:26). «І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного» (Бут. 21:33). «Хіба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий» (Іс. 40:28). «Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог» (Пс. 92:2).
Б. Божі атрибути також вічні, як і Господь Бог:
Боже Слово – вічне: «Бо всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на траві; як засохне трава, і цвіт її одпаде; Слово ж Господнє перебуває повік; а це є те Слово, яке проповідане вам» (1Пет. 1:24-25). «Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть» (Мф. 24:35). «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Ін. 1:1). Грецьке слово, перекладене як «на початку», – «arche» (архе). Воно перекладається як «перший», «первинний».
Царство Боже – вічне: «Царство Твоє – Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди» (Пс. 144:13).
Божа милість і істина – вічні: «Навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя» (Пс. 88:3). «Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його» (Пс. 117:29). «Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід» (Пс. 99:5).
Божа любов – вічна: «Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне» (1Кор. 13:8).
Божа праведність і спасіння Боже – вічні: «Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане» (Іс. 51:6). «Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє – у роди родів» (Іс. 51:8).
Життя, яке дає Господь, зветься «Вічне життя»: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16). «Свідчення це полягає в тому, що Бог дарував нам життя вічне, і це життя в Сині Його. Хто має Сина Божого, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя» (1Ін. 5:11-12). «І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік» (Ін. 10:28).
ІІ. ЧАС ІСНУЄ В МАТЕРІАЛЬНОМУ ВСЕСВІТІ
Час є Божим творінням. Коли і з якою метою він був створений?
Говорячи про час, слід пам’ятати, що час і вічність – два різні способи буття, що відносяться до різних світів, які співіснують, але мають докорінні відмінності, як світ видимого і світ невидимого.
- Коли був створений час?
Час – це атрибут видимого, фізичного, матеріального світу. Він з’явився з появою нашого всесвіту. З Біблії ми дізнаємося, що початок часу був покладений Господом Богом, коли Він почав творити всесвіт. Цей момент Слово Боже називає «початком»: «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1:1).
У 14-му вірші 1-го розділу книги Буття говориться про те, що Бог створив небесні світила для того, щоб люди могли обчислювати час і відрізняти день від дня: «І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років» (Бут. 1:14).
- Для чого був створений час?
Попри те, що час – поняття відносне, час і матерія взаємозв’язані. Господь запланував створити всесвіт, в якому ці дві субстанції будуть нерозривно пов’язані між собою. Із закінченням однієї субстанції припиняється потреба і в другій.
А. Час – це те, що обмежує земне життя людини:
«Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця?» (Іов 7:1) «Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна» (Іов 14:14).
Б. Господь призначив певний час для людського життя, щоб кожна людина за час свого існування на землі змогла знайти Бога: «Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас» (Діян. 17:26-27).
- Тривалість нашого життя – у Божих руках
«Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було» (Пс. 138:15-16). «У руці Твоїй доля моя» (Пс. 30:16а).
- Людське життя короткочасне:
А. Біблія порівнює наше життя з парою: «Що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає» (Як. 4:14).
Б. Біблія порівнює наше життя з цвітінням рослин: «Бо всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на траві; як засохне трава, і цвіт її одпаде» (1Пет. 1:24).
В. Біблія порівнює наше життя з тінню: «Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями: як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється» (Іов 14:1-2). «Тому що подорожні ми перед Тобою і прибульці, як і всі батьки наші, як тінь дні наші на землі, і немає нічого міцного» (1Хр. 29:15).
Г. Біблія порівнює тривалість людського життя ні з «чим»: «Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій – як ніщо перед Тобою» (Пс. 38:6).
- Життя на землі, з його труднощами і скорботою, є тимчасовим у порівнянні з вічністю, яка чекає на людину після смерті:
«Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас» (Рим. 8:18).
«Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу, коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме – дочасне, а невидиме – вічне» (2Кор. 4:17-18).
- Чи прийде кінець часу?
Усе, у чого є початок, є і кінець. Оскільки в часу є початок, то в часу має бути і кінець. Чи є цьому підтвердження в Божому Слові?
А. Біблія попереджає, що час закінчиться:
«Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх; хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває; і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього» (1Кор. 7:29-31).
«І ангел, що стоїть на морі і на землі, якого я бачив, підняв руку свою до неба і клявся Тим, Хто живе у віки віків, Який створив небо і все, що на ньому, землю і все, що на ній, і море і все, що у ньому, що часу вже не буде» (Одкр. 10:5-6).
Б. Останнім часом названо кінцем світу або кончиною віку:
Як було сказано раніше, час і матерія взаємозв’язані в нашому видимому матеріальному світі, і знищення однієї субстанції призведе до закінчення існування другої. Біблія попереджає, що незабаром матеріальний світ припинить своє існування: «А нинішні небеса і земля, які утримуються тим же словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі нечестивих людей» (2Пет. 3:7). «Та: “На початку Ти, Господи, заснував землю, і небеса – діло рук Твоїх; вони загинуть, а Ти перебуваєш, і всі постаріють, як риза, і як одяг згорнеш їх, і зміняться; але Ти Той самий, і літа Твої не скінчаться”» (Євр. 1:10-12). «І зотліє все небесне воїнство; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист – зі смоковниці» (Іс. 34:4).
Таким чином, знищення всесвіту (кінець світу) асоціюється з настанням кінця часу. Тому кінець світу (кінець часу) названий у Біблії кончиною віку: «Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; поле – це світ; добре насіння – це сини Царства, а кукіль – сини лукавого; ворог, що його посіяв, є диявол; жнива – це кінець світу, а женці – ангели. Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього» (Мф. 13:37-40).
Кінець світу (кінець часу) також асоціюється з Другим пришестям Ісуса Христа: «Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять» (2Пет. 3:10).
ІІІ. БІБЛІЯ ПРО ТЕ, ЯК СЛІД ВИКОРИСТОВУВАТИ ЧАС
Отже, знаючи про те, що наближається кінець часу, необхідно замислитися над питанням: як ставитися до відпущеного на землі часу і як ним користуватися?
- Біблія закликає нас мудро розпоряджатися часом: «Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре» (Пс. 89:12).
- Біблія закликає нас проводити час життя із страхом і трепетом: «І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом проводьте час мандрування вашого, знаючи, що не тлінним сріблом або золотом визволені ви від суєтного життя, переданого вам від батьків, а дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця, призначеного ще раніше створення світу, але явленого останнім часом для вас, що увірували через Нього в Бога, Який воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ви мали віру і уповання на Бога» (1Пет. 1:17-21).
- Біблія закликає нас цінувати час і використовувати його для пізнання Божої волі: «Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві, отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа» (Еф. 5:15-17).
А воля Божа полягає в тому, що Господь бажає, щоб кожна людина покаялася: «Залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися» (Діян. 17:30). Це перекликається із сенсом людського життя, який полягає в пошуку Бога: «Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас» (Діян. 17:26-27).
Висновок:
Соломон, будучи наймудрішою від Господа людиною на землі, якось сказав: «Усьому свій час, і час усякій речі під небом: час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру» (Еккл. 3:1-8).
Дійсно, «усьому свій час, і час усякій речі під небом». Це означає, що якщо ви колись з’явилися на світ, то колись ви помрете. А після смерті з’явитеся перед вічністю, в якій часу вже не буде. Біблія учить, що після смерті людина або потрапляє в Пекло (вічне життя без Бога), або в Рай (вічне життя з Богом): «І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення» (Дан. 12:2). «І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне» (Мф. 25:46).
- Де ви проводитимете свою вічність? З ким: з Богом або без Нього?
- Чи не настав час зробити цей вибір прямо зараз, поки у вас ще є час?
За матеріалами Біблійний дискусійний клуб
