7 фактів про час

1) одне з найважливіших біблійних понять, пов’язане з ідеєю часу, виражене грец. словом еон, яке може означати як вічність у значенні “нескінченність”, так і особливо тривалий відрізок часу. Значення цього слова в кожному конкретному випадку виступає з контексту, але очевидно, що відносно Самого Бога (Бут. 21:33; Іс. 40:28) і Його властивостей (Милість, Пс. 88:3; 137:8; Милосердя, 2Хр. 5:13) “вічність” може розумітися тільки як “нескінченність”. Це ж відноситься до Його слова (1Пет. 1:25), Його спасіння (Іс. 45:17) і Його Царства (Пс. 144:13). Під словом еон може матися на увазі і великий відрізок Священної історії, який, закінчившись одного разу, починає належати вічності. Так, Ааронове священство вважається “священство за уставом навік” (Вих. 29:9). Те ж відноситься і до встановлень культу, які були лише тінню прийдешнього і з його настанням були скасовані (Євр. 7:11-22; 9:11 і наст.);

2) Час має владу над усім, що створено Богом, але для Самого Бога він не існує. Час і вічність не йдуть одне за другим, як би об’єднані однією лінією. Невірно вважати, що до створення світу існувала вічність і після кінця світу вона настане знову. Час і вічність – два різні способи буття, що відносяться до різних світів, які співіснують, але мають докорінні відмінності, як світ видимий і світ невидимий (2Кор. 4:18). Але ця межа прозора, вічність проникає в те, що скуто узами часу. Хоча властиві вічності блага спасіння перебувають на небесах (1Пет. 1:4), але обранню вони доступні вже в їх земному житті (2Тим. 1:12,14; 4:8). Люди можуть бути удостоєні тимчасового переходу через цей кордон (2Кор. 12:2,4); тоді вони перебувають “у дусі” (Одкр. 4:2), чують і бачать те, чого не можна проректи жодною із земних мов. Світи вічності і часу розрізняються не стільки за тривалістю, скільки за змістом. Там, де потрібно підкреслити, що йдеться про нескінченність, у грец. мові вживаються інші слова;

3) власне час у грец. мові позначається словами хронос і кайрос. Слово хронос означає момент, коли здійснилася та чи інша подія (Мф. 2:7,16; Мк. 2:19 і наст.; 9:21; Лк. 1:57; Діян. 1:6 і наст.), або час, упродовж якого хтось або щось перебуває в певному стані (Лк. 8:27; Ін. 7:33). Слово ж кайрос означає певний термін або відрізок часу (Мф. 24:45; Лк. 12:42; 20:10). Так, люди, почувши слово Боже, можуть увірувати на якийсь час (Лк. 8:13). Досконалий послух Христові проявляється в тому, що Він усе здійснює в точно певний час (Ін. 7:6,8; пор. Мф. 11:25; 12:1; Лк. 13:1), знаючи про встановлені Йому Отцем терміни (Мф. 26:18). Сатані також відведений свій час (Лк. 4:13). Але люди, як правило, не розрізняють свого часу (Мф. 16:3; Лк. 12:56; 19:44), хоча усе вказує на те, що їм даний час для спасіння (Еф. 5:16; пор. 2Кор. 6:2); з іншого боку, нічого не можна робити раніше встановленого часу (пор. 1Кор. 4:5). Сам Бог визначає цей час для усього, що підвладне Йому (Мк. 13:33; Лк. 21:24; 2Сол. 2:6; 1Пет. 4:17; 5:6; пор. Еккл. 3:1-8; Авв. 2:3).

4) Як і інші народи, ізраїльтяни ділили час на роки (Календар), місяці, дні і години, але в них це ділення пов’язувалося переважно з Богом і богослужінням. Слово “щорічно” трапляється майже виключно у вказівках до богослужінь і в повідомленнях про них (Вих. 13:10; 30:10; Втор. 15:20; 1Цар. 1:3; Зах. 14:16). Бог упорядковує перебіг років, ділячи його на відрізки, в які Його заповідь перериває звичне життя суботніми роками і ювілейним роком;

5) Історичні книги Біблії не знають наскрізної хронології, де відлік часу починався б з певного моменту (Літочислення). Роками вимірюється тільки тривалість переходу через пустелю. За точку відліку часу узятий вихід з Єгипту, подібно до того як у Римі відлічували роки від заснування міста. У книгах Царств (Самуїлових і Царів) і Хронік рік тієї чи іншої події позначається як рік царювання відповідного царя. Перед лицем Бога, для Якого “тисяча років, і тисяча років, як один день” (2Пет. 3:8), подія оцінюється як виконання Божої волі, а не як “всесвітньо-історичний” момент. Тільки одного разу біблійна подія свідомо вводиться у світову історію: народження Сина Божого (Лк. 2:1) і початок Його служіння (Лк. 3:1) знаменують собою початок нової ери в історії людства;

6) Звідси стає зрозумілим, чому день, як строго визначена календарна дата, зустрічається в Біблії тільки як термін встановленого Богом свята. Але поняття “година” ніколи не зустрічається в Старому Завіті як вказівка на якийсь час і лише одного разу як вказівка тривалості того, що відбувається (Дан 4:16); в іншому воно заміщає поняття “в даний момент”, “до цього моменту” або “з цієї миті”. І лише одна з описуваних подій хронометрується в Євангеліях за годинами: смерть Ісуса на хресті (Мк. 27:45 і наст.; Мк. 15:25, 33 і наст.; Лк. 23:44). Години доби вказані і в оповіданнях про такі події, як зішесття Святого Духа в день П’ятидесятниці (Діян. 2:15), перше диво, здійснене учнями Господніми (Діян. 3:1), видіння Корнилія і молитва Петра (Діян. 10:3,9,30).

7). Підсумок. Із сказаного вище виходить, що Біблія розглядає час не як процес, внутрішньо властивий світу, наприклад, як кругообіг, в якому усе повторюється, повертаючись до свого початку, або як течія ні з чого в ніщо, а як щось, дане Богом і спрямоване до певної мети. Бог визначає тривалість життя (Іов 14:5; Пс. 30:16), тільки Він може продовжити життя людей понад передбачений термін (4Цар. 20:6; Іс. 38:5; пор. Мф. 6:27). Але Бог визначає і зміст кожного тимчасового відрізку, бо Він записує у Свою книгу усі дні життя людини починаючи з її народження (Пс. 138:16). По Своїй волі Бог визначає час події в житті Свого та інших народів (Бут. 15:16; Єр. 25:11; Діян. 17:26). Як для окремих людей і народів, так і для всього світу Бог визначає мету [грец. телос] їх існування (Прихід Царства Божого на землю). Година останнього рішення відома тільки Йому. Усі люди, що жили на землі, з’являться тоді перед Божим судом (Одкр. 20:11 і слід.) і повинні будуть дати звіт про використання відміряного для них часу земного життя. Правильне використання часу відкриє шлях до вічного блаженства, зловживання ним призведе до вічного прокляття (в. 15). Так час набуває свого сенсу як часу милості, призначеного для прийняття спасіння і підготовки до того, щоб витримати випробування в день Божого суду.

За матеріалами сайту http://www.kievchurch.org.ua

Попередній запис

Час

Ми живемо у світі чотирьох вимірів, три з яких просторові, один – час. Нам важко вирішити, добре це чи погано, ... Читати далі

Наступний запис

Біблійне часочислення

Біблійне часочислення починається із створення світу і людини. Одиницями, що служать для визначення і виміру часу подій у Біблії є: ... Читати далі