ХРЕСТ

…І от бачу я, що він знову крокує дорогою. По обидві сторони її тягнулися високі стіни з назвою, що вселяла надію – Порятунок. Християнин поспішав, але тяжкий тягар на спині стомлював його і заважав йти.

Йшов він не зупиняючись, поки не дійшов до підвищення, на якому стояв Хрест.

Трохи нижче була могила. Щойно Християнин підійшов до Хреста, тягар його став неначе відділятися від спини, потім він звалився, покотився до відкритої могили і впав у неї. Більше цього тягаря я не бачив.

Християнин зрадів і з тріумфом у серці вигукнув: “Його страждання дарували мені спокій, а смерть Його подарувала мені життя!”.

Довго стояв він, повний нерозуміння і здивування – яким чином один лише погляд на Хрест миттєво позбавив його від цього тягаря? Невідривно вдивлявся він у Хрест, і сльози радості і вдячності текли з його очей.

Раптом з’явилися перед ним три світлі фігури, які привітали його словами: “Мир тобі!”. Перший ангел, а ці фігури були саме ними, звернувся до Християнина зі словами: “Прощаються тобі гріхи твої!” (Мф. 9:2). Другий зняв з нього брудне рване дрантя і одягнув його у святковий одяг. Третій накреслив на лобі християнина знак (див. Одкр. 7:2,3) і передав йому сувій з печаткою. Цей сувій мав бути йому втіхою на цьому довгому шляху і служити перепусткою біля Небесних брам. Після цього ангели, так само несподівано зникли, як і з’явилися. Християнин радісно продовжив свій шлях.

Він спустився з підвищення, на якому стояв Хрест, у долину і біля дороги помітив трьох чоловіків, які міцно спали із залізними кайданами на ногах.

Одного з них звали Дурість, ім’я другого було Лінь, а третього – Самовпевненість.

Християнин підійшов до них і спробував їх розбудити:

– Нумо, прокиньтеся! Ви спите точно на перекладині щогли серед безкрайнього і бездонного океану. Прокиньтеся швидше і йдемо звідси! Якщо хочете, я допоможу вам звільнитися від ваших кайданів, бо ви неодмінно станете жертвою того, хто в пошуках здобичі подібний до рикаючого лева. (див. 1 Пет. 5:8).

При цих словах вони поглянули на Християнина напівсонними очима і відповіли кожен згідно своїм властивостям.

– Я не бачу жодної небезпеки, – заявила Дурість. Лінь обурилася:

– Варто було через таку дрібницю будити добрих людей!

А Самовпевненість гордо вимовив:

– Кожен нехай знає своє місце!

І всі троє знову влаштувалися зручніше і вмить заснули. Християнин же пішов далі.

Він був сильно збентежений тим, що люди, які перебувають у такій небезпеці, зовсім не зрозуміли його і не оцінили його милосердя. Адже він хотів їм дати мудру пораду і допомогти їм скинути з ніг ці залізні кайдани.

Він все ще знаходився під враженням від цієї розмови, коли раптом із подивом помітив двох чоловіків, які дуже вправно перелазили через стіну. Чоловіки скочили і швидко пішли назустріч Християнинові. Одного з них звали Формаліст, другого – Лицемір.

– Хто ви, і куди прямуєте? – ввічливо довідався Християнин.

– Ми родом з країни Марнославство і йдемо до гори Сіон за славою.

– Чому ж ви не пройшли через Вузькі ворота, що стоять на початку шляху? Хіба ви не знаєте, що написано: “Хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник?” (Ін. 10:1)

– У нашій країні прийнято обирати завжди найкоротший шлях і входити через ворота вважається ознакою поганого виховання.

– А хіба Володар тієї країни, куди ми прямуємо, не визнає це за непокору і явне порушення Його волі?

– Нехай тебе це не хвилює. Ми дотримуємося старого, доброго звичаю нашої країни і можемо це на багатьох прикладах підтвердити, що саме так люди країни Марнославство в останнє тисячоліття і чинили.

– Чи правомірне таке скорочення шляху?

– Звичай, що існує більше тисячі років, без жодного сумніву буде розцінюватися будь-яким неупередженим суддею як законний. Окрім того, кому яка різниця, як ми опинилися на цьому шляху. Головне – йти цим вірним шляхом. Ти пройшов через ці ворота, але проте навіть дещо відстав від нас. Чим же твоє становище краще за наше?

– Я дію згідно вказівок Господа, а ви дієте на свій власний розсуд. В очах Божих ви вже зараз обманщики. Як же можна віднести вас до чесних людей, коли ви закінчите свою подорож? Ви ступили на цей шлях самовільно, без Божого благословення і закінчите свій шлях без Його милості.

Формаліст і Лицемір порадили йому не втручатися в їхні справи і залишити їх у спокої. Вони довго йшли мовчки. Нарешті один з них звернувся до Християнина:

– Тільки не подумай, що ми менш сумлінно дотримуємося цих законів і приписів, ніж ти. Єдине, чим ти відрізняєшся від нас, це твоя сукня. Але ми підозрюємо, що тобі її дав один з твоїх сусідів, щоб прикрити твоє тіло.

– Законами і приписами ви себе врятувати не можете, оскільки пройшли сюди не через Вузькі ворота. Що стосується мого одягу, то його мені подарував сам Володар країни, куди я йду, щоб, як ви справедливо зауважили, прикрити моє тіло. Раніше на мені було одне лахміття, я був одягнений у дрантя. Це сукню я розцінюю як знак Його особливого благовоління до мене. Сукня ця є і моєю втіхою. Я сподіваюся, що біля воріт того міста, куди я йду, Господь неодмінно визнає мене, оскільки на мені Його урочистий одяг, в який Він мене одягнув. Окрім того, на моєму лобі знак, якого ви, ймовірно, ще не помітили; він накреслений одним з довірених мого Царя того дня, коли я позбувся свого важкого тягаря. Додам ще, що тоді ж мені був вручений сувій з печаткою, щоб я міг тішитися читаючи його під час довгого шляху. Я отримав наказ віддати його біля Небесних брам. Цей сувій гарантує мені вхід у Боже Царство. Я впевнений, що і вам необхідно все це мати при собі. Але у вас цього немає, оскільки пробралися ви сюди через стіну, минувши Вузькі ворота.

Супутники Християнина йому нічого не відповіли, але, переглянувшись, засміялися. Мовчки продовжували вони свій шлях. Християнин йшов дещо попереду, розмовляючи сам із собою, іноді із зітханням, а іноді з тихою радістю. Часто відкривав він сувій, вручений йому одним з ангелів, і читання окриляло його.

Попередній запис

БУДИНОК ТЛУМАЧА

Незабаром Християнин дістався до будинку Тлумача. У двері довелося постукати кілька разів, перш ніж його почули. - Хто там? - ... Читати далі

Наступний запис

ГОРА УТРУДНЕННЯ

Шлях їх виявився довгим. Нарешті вони підійшли до гори, що іменується Утруднення. Біля самого підніжжя подорожнім мимоволі довелося зупинитися. Перед ... Читати далі