Чоловік ось, ласун і п’яниця.
Про Ісуса казали: «Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників» (Мт. 11:19). І мали рацію. Звісно, ці слова були перебільшенням, приправленим зневажливими визначеннями, але Ісус справді любив учти, не був непитущим і Його часто бачили в товаристві різних, зокрема й підозрілих, людей.
Звичайно, Ісуса цікавило не те, що «на» столі, а те, що «при» столі. Його цікавила людина. І що більше ця людина була грішною та заблуканою, то більше хотів бути поруч із нею, – незважаючи на те, чи то був пияк, чи проститутка.
Чому так було? Усе дуже просто. Це чудово пояснює одна забута пісенька, вкладаючи в уста Ісуса такі слова: «Я закохався в людину, в її вуста, у земний бруд».
