Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.
Євангеліє закликає нас бути відважними, сміливо визнавати Христа й свою віру. Хто визнає Ісуса перед людьми, того Ісус визнає перед Своїм Отцем. Свідчення, однак, має свою ціну – мучеництво. Тісний зв’язок між свідченням і мучеництвом упродовж перших століть християнства окреслювали за допомогою одного слова – «мартир», яке означало і свідка, і мученика. У такий спосіб ці поняття нерозривно злилися в одне.
Не думаю, що найближчим часом у нас хтось почне кидати християн на розтерзання левам або робитиме з них смолоскипи Нерона. Єдине, що може з нами трапитися, – це чиясь глузлива посмішка, показування пальцем чи покручування біля скроні, якщо хтось помітить, що серйозно ставимося до своєї віри. Якщо, проте, боїмося таких «тортур», то якою ж є наша віра? Що скажемо Ісусові? Зреклися Тебе, бо сусід пригрозив нам пальцем? Глузували разом з іншими з віри й Церкви, бо не хотіли бути білою вороною?
Ставмося до віри серйозно, будьмо справжніми свідками, навіть якщо ціною за це виявляться людські глузування й насмішки.
