Найліпший дар Богові

«Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій» (Вих. 20:4,5), – попереджає Господь людей у Своїй другій заповіді. Але люди не були б людьми, якби саме поклоніння Богові не змогли перетворити на ідола… Ясна річ, така сумна ситуація не стосується переважної більшості вірних, але попри це у всі часи знаходилося чимало людей, які поклоніння Богові зводили в справжній культ, тим самим підміняючи Бога, а дотримання всіх приписів і постанов цього культу вважали справжнім виявом праведності.

Саме з такою поведінкою ми стикаємося в Христовій притчі про митника і фарисея. Послухаємо тільки, що каже перший герой цієї притчі, фарисей: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди… Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» (Лк. 18:11,12). Розпочавши з дяки Богові, фарисей закінчив перерахуванням добрих справ, які він чинить заради… ні, не слави Божої, а заради слави людської, заради вихваляння, прославлення власного імені. Звісно, дехто може не погодитися з такою думкою, адже фарисей вказує на ретельне дотримання приписів Мойсеєвого законодавства, які Мойсей отримав безпосередньо від Бога. Саме так, от тільки навіщо все це треба була доносити Богові, хіба Господь не знав, що фарисей постив двічі на тиждень і давав десятину з усього, що надбав?

Загалом, про власні добродійства починають привселюдно всім розказувати, зокрема Богу, лише в тому випадку, коли людина ставить на перше місце саме себе, а не Бога, або ж, як у випадку з фарисеєм, коли ставить на перший план власне поклоніння Богові, що для фарисея виражалося в суворому дотриманні приписів Мойсеєвого законодавства. Отже для нього поклоніння Богові було важливішим самого Бога, процес був важливіший за результат, що виражається у встановленні близьких, довірливих стосунків з Богом.

На це спромігся другий герой притчі, митник, який «очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!…» (Лк. 18:13). Певно, митник не міг про таке і помислити, але саме він, завдяки власному покаянню, розумінню, що не здатен нічого дати Богові, окрім щирого жалю за скоєні гріхи, зробив Богові найліпший подарунок, на який здатна людина: «Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» (Пс. 51:19).

Подібний дар під силу кожному з нас, якби ми тільки воліли зробити його Богові, якби тільки хотіли встановити близькі, довірливі стосунки з Ним. На жаль, цього мало хто насправді хоче, для багатьох куди як краще лише обмежуватися показовим поклонінням Богові, не забуваючи час від часу нагадувати Йому про це.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНайліпший дар Богові


Ваш коментар: