Убогість (Мт. 10:7-13)

Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів.

Церква пропагує вбогість, заохочує до неї і б’є себе в груди за те, що не завжди живе так, як проповідує. Церква повинна бути вбогою. Але як жити так, щоб залишатися вірним цій ідеї?

Відповідь можемо знайти в сьогоднішньому Євангелії. Звивши собі гніздечко в якомусь місці та вимостивши лежанку в зручному фотелі, людина блискавично починає обростати безліччю дрібниць, цяцьок і мотлоху. Накопичує все більше й більше.

Які з цих речей справді потрібні, показує переїзд. Безліч наших «коштовностей» опиняється на смітнику. Лише постійно перебуваючи в дорозі, людина здатна відмовитися від усього, що є для неї зайвим.

Думаю, що цю ідею можна перенести також і на духовну сферу. Є люди, які усвідомлюють, що їхнє життя на землі – це паломництво, що нічого не заберуть із собою на той світ. Знають, що візьмуть лише добро, яке чинили іншим – і словом, і ділом. До таких людей багатства й гроші не липнутимуть. І тільки таким людям буде – у прямому й переносному сенсі – «легко в житті».

Попередній запис

Усі (майже) дороги ведуть до Ісуса (Мт. 10:1-7)

Юда Іскаріотський, що й видав Його. Дванадцять апостолів – різні люди, різні долі, різні вдачі. Був серед них запальний і ... Читати далі

Наступний запис

До кінця (Мт. 10:16-23)

А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений. Можна стати героєм на мить – блиснути й бути на вустах ... Читати далі