Складайте ж собі скарби на небі.
У сьогоднішньому Євангелії йдеться про розміщення капіталу. Ісус твердить, що найліпший банк – це небо, а найліпша валюта – християнське життя, сповнене віри, та вчинки, що випливають із цієї віри. Срібло й золото залишимо на землі. Те, що візьмемо із собою в подорож на той світ, – це історія нашого життя з усім його баластом зла й крилами добра.
Тому варто вже тут на землі поглянути на себе й свої багатства тверезим поглядом. Оцінити, зважити й видобути те, що має істинну вартість, а непотріб залишити молям.
Євангеліє звертає також увагу на надзвичайно важливу роль серця в нашому житті. Мені пригадується історія про «доброчесних» християн, які прямували на небо. Коли вже були недалеко від небесних воріт, розійшлася чутка про те, що Бог дарує спасіння також і грішникам. Тож навіщо були оті всі старання, подолані спокуси, поборені слабкості, незліченні молитви, пости й самозречення? Їхні серця дедалі більше наповнювалися злістю, жалем (скільки ж то втіх вони змарнували), претензіями та бунтом. І всі прирекли себе на вічний осуд, перш ніж дійшли до воріт.
Ліпше грішити й шкодувати, ніж шкодувати, що ніколи не згрішив. Перед небесною брамою буде досліджено наше серце, а воно завжди розповість про нас правду.