Ланцюг зла (Мт. 5:38-42)

А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.

У чому суть справжньої сили? У нищенні, топтанні й приниженні іншої людини? А може, радше в любові, яка преображує, у прощенні, котре підносить, та в згоді, що лікує?

Нищити легше, ніж будувати. Мабуть, кожен із нас бачив, як падають один за одним камінці доміно, бо хтось штовхнув перший камінець. Ніхто, однак, не бачив, як ті самі камінці підіймаються один за одним через те, що хтось підняв і поставив першого з них.

Підставивши другу щоку, віддавши плаща, ми теж будуємо – будуємо мир. Нікого не треба переконувати в тому, як це важко й скільки потребує сили. Сили для того, щоб нічого не зробити – не вдарити у відповідь, не кинутися на захист свого майна. Не через те, що боїшся, а тому, що прагнеш розірвати ланцюг зла.

Якщо не хочемо поперегризати одне одному горлянки, то хтось мусить першим сказати «стоп». І не тому, що боїться невдачі, поразки, а тому, що любить і має в собі силу. Справжню силу, яка не нищить, а будує.

Попередній запис

Так – ні (Мт. 5:33-37)

Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. Якось я нишпорив в інтернеті й натрапив на опитування, в якому в респондентів ... Читати далі

Наступний запис

Піднесена нікчемність (Мт. 5:43-48)

Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає. Усмішка за усмішку, добро за добро – у цьому немає нічого надзвичайного. ... Читати далі