Спокуса гностицизму

Багатостраждальний Іов, Роберт Ляйнвебер

Щоб зрозуміти відмінність біблійного погляду на стан після смерті, нам знадобиться розглянути одне уявлення, яке спокушало людей у біблійні часи і спокушає зараз. За часів раннього християнства воно отримало найменування «гностицизм» (від грец. «гнозіс» – знання). Назва ця затвердилася через те, що прибічники гностицизму претендували на знання якихось небесних таємниць; але що було особливо неприйнятне в очах християн – гностики вважали сам по собі матеріальний світ чимось поганим. Матерія, згідно з їх уявленнями, була чимось спочатку злим, порочним, що не має відношення до істинного Бога, а створена вона була якимсь «деміургом» – божеством нижчого рівня. На думку гностиків, завдання релігійного життя полягало в тому, щоб звільнитися від пут матеріальності і набути істинного життя в чисто духовному світі. Такий погляд призводив або до крайніх, екстремістських форм аскетизму (оскільки тілесну природу належало відкидати і пригнічувати), або, навпаки, до нестримної розбещеності (неважливо, що ви робите зі своїм тілом, оскільки значення має тільки дух).

Гностицизм в історії християнського світу повертався знову і знову, але і в християнському середовищі з’являлися гіпераскетичні тенденції, що розглядали, наприклад, шлюб або вживання тваринної їжі як перешкоди до спасіння. Церкві доводилося спеціально виступати проти них.

У чому ж секрет привабливості гностицизму? Чому люди знову і знову раз у раз впадають у нього?

Тому є серйозні причини. Безумовно, у нас складні взаємини з нашими тілами і з матеріальним творінням взагалі. Наші бажання перебувають у великому безладі, і ми часто стає ареною свого роду внутрішньої громадянської війни між нашими потягами, з одного боку, і совістю (і елементарною розсудливістю) – з другого. Тіло також часто є джерелом немочі і болю – тільки ви зберетеся розміркувати про піднесені, духовні предмети, як вас (о зла іронія!) схопить розлад шлунку чи напад зубного болю. Земля родить терня й осот, стаються землетруси і цунамі, та і, кажучи про речі не такі трагічні, комарі абсолютно не схильні визнавати в нас царів природи.

Тому так спокусливо повірити, що матеріальний світ – це в принципі погане, огидне місце, з якого потрібно тікати за першої нагоди, назавжди переселившись у світ блаженних духів, в яких ніколи не болять зуби, – за відсутністю зубів і матеріальних тіл взагалі.

Нерідко навіть віруючі християни уявляють собі стан після смерті як вічне перебування в духовному світі – так що навіть бувають здивовані, дізнавшись, що Священне Писання і Церква учать іншому. Чому ж вони учать?

І на землі, як на небі

Ми дійсно переживемо якийсь період перебування поза тілом. Писання не говорить про нього детально, але все таки щось ми знаємо. З Біблії виходить, що душа продовжує своє існування після фізичної смерті, при цьому для одних людей (як для Лазаря з притчі – див. Лк. 16:19-31) це існування буде утішливим, для інших же (як для багача з тієї ж притчі), навпаки, дуже гірким. Люди в цьому стані щось знають про те, що відбувається на землі – той же багач просить про своїх живих братів, а в книзі Одкровення (див. 6:10) ми читаємо, як святі, перебуваючи на небесах, моляться про події, що відбуваються на землі. Але Писання дуже ясно говорить про те, що це – не остаточний стан. У Символі Віри ми співаємо не «чекаю вічного перебування на небесах», але «чекаю воскресіння мертвих».

Бог поверне нас до життя в преображених, зцілених і прославлених, але, поза сумнівом, у матеріальних тілах. Пророцтва про це є вже в Старому Завіті: «Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя – роса рослин, і земля вивергне мерців» (Іс. 26:19).

Апостол Павло вказує на воскресіння Христове як приклад того, що станеться з нами: «Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його» (1Кор. 15:20-23). Віра у воскресіння (а не в чисто духовне безсмертя) – не якась необов’язкова деталь, а необхідний наслідок усієї біблійної картини світу.

Євангелія підкреслюють, що воскреслий Христос – не примара, не дух, Він має цілком матеріальне тіло: «Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене» (Лк. 24:39).

Ісус та Фома, Бенджамін Вест

Бог створив матеріальний світ і любить його. Господь Ісус говорить про те, що Отець одягає лілії польові, повеліває сонцю Своєму світити на злих і добрих і посилає дощ на праведних і неправедних (див. Мф. 6:28, 5:45). Те, що ми перебуваємо в матеріальних тілах, – не якийсь недогляд і не катастрофа (як вважали гностики). Такий первинний задум нашого Творця. Створений світ глибоко пошкоджений гріхом; але цей важко поранений всесвіт залишається Божим творінням, і Бог збирається зцілити його, а не знищити. У житті майбутнього віку в нас дійсно не болітимуть зуби – але не через те, що в нас не буде зубів, а через те, що в нас не буде карієсу.

Евакуація чи звільнення?

Час від часу доводиться чути повідомлення про культи, які можна назвати «евакуаційними»: – цей світ буде знищений, а вам пропонується зайняти місце в рятувальних зорельотах, які вивезуть вас звідси. Іноді цілком буквально йдеться про зорельоти, нібито обіцяні лідерові культу дружніми інопланетянами, іноді – про бункер або землянку, куди потрібно залізти, чекаючи кінця світу. Усі вони говорять про те, що цей світ повністю приречений, і порятунок полягатиме в тому, що деяких з нас з нього вчасно евакуювали.

На жаль, подібні уявлення, чужі церковному вченню, можуть з’являтися і в середовищі християн: наша земля приречена, але якщо ми поводитимемося правильно, то нас звідси заберуть.

Іноді такі уявлення пов’язують з оповіданням про Ноїв ковчег, але в історії Ноя йдеться зовсім про інше. Ной з сімейством, провівши певний час у ковчегу, потім висадився на землю, яка була очищена, а зовсім не знищена!

Бог не збирається віддавати землю силам зла і руйнування – Він збирається «погубити тих, які губили землю» (Одкр. 11:18), а не знищити саму землю. Ми віримо в Господа Ісуса Христа, «що прийде судити живих і мертвих», а не просимо Його «назавжди евакуювати нас з цього жахливого місця».

Настане день, коли Господь у славі прийде на землю, щоб здійснити суд і порятунок, і мертві воскреснуть. Слово «суд» для нас має негативний відтінок, але в Біблії – це неймовірно радісна подія; от як її описує псаломщик: «Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його. Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа. Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю» (Пс 95:11-13). Вогонь суду Божого очистить, а не знищить землю. Так, багато що буде знищене – те, що було зведене на противагу Богові, на хибних і фальшивих підставах.

Не всіх це обрадує: ті, хто покладався у своєму житті на обман, пожадливість і гординю, сприймуть цей день з жахом, але для тих, хто упокорено сподівався на Бога і зберігав Його заповіді, це буде день звільнення.

Врятоване творіння

В одній з найтрагічніших книг Біблії – книзі Іова – є дивні слова, які вимовляє змучена людина, що майже зневірилася: «А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається, і я у плоті моїй побачу Бога. Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!» (Іов 19:25-27). Бог преобразить смертну тінь на ясний ранок воскресіння, і ті, хто зберігав віру і надію, пробудяться до нового, блаженного життя. Як було відкрито тайновидцю Іоанну: «І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло» (Одкр. 21:4). Священне Писання говорить про нове творіння небагато (та й навряд чи ми могли б зрозуміти, якби було сказано більше), але те, що нам відкрите, викликає глибокий трепет: «Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море» (Іс. 11:6-9).

Нові тіла відрізнятимуться від тих, які ми носимо зараз, – але це будуть матеріальні тіла, подібні до тіла воскреслого Христа. Ми самі, як і весь всесвіт, переживемо якнайглибшу зміну. Тих, хто йде за Христом, чекає щось більше, ніж радість, щось більше, ніж розрада, щось більше, ніж щастя. І ми покликані відкритися цій надії, жити нею, дозволити їй преобразити наше життя тут і зараз.

Попередній запис

Чекаю воскресіння мертвих

Похорони дитини, Альберт Едельфельт Смерть огидна, бо вона абсурдна; невже все, що є в людини, – ... Читати далі

Наступний запис

А якщо?

Ми, християни, віримо в рай; нам іноді складно в цьому зізнатися, неначе виставити напоказ найдорогоцінніше, що в нас є. Але ... Читати далі