ДРАГОВИНА СМУТКУ

І от бачу, що Впертий повернув додому, а Змовник з Християнином удвох продовжили шлях, розмовляючи між собою:

– Ну, сусіде, – сказав Християнин, – як я тобі радий! Ти добре зробив, що вирішив йти зі мною! Якби Впертий, подібно до мене, відчув увесь жах того, що нам доки невідомо, він би не так скоро наважився повернути назад.

– Послухай, сусіде, – попросив Змовник, – доки ми одні, поясни мені, що ми йдемо шукати, що це за надбання, і куди ми разом прямуємо?

– Це духовні скарби, їх можна відчути, але дуже важко описати словами. Але якщо ти вельми бажаєш дізнатися детальніше про ці багатства, я можу тобі прочитати деякі розділи з моєї книги.

– І ти віриш, що все, що там написане, істинне?

– Без сумніву, бо цю книгу нам дав Той, Хто брехати не може.

– Це прекрасно! Так що ж ми з тобою отримаємо?

– Ми житимемо в Царстві, яке існуватиме повіки віків, і отримаємо життя вічне.

– Чудесно! Ну, а ще що?

– Ми отримаємо вінець слави і одяг, який сяятиме, як сонце на блакитному небі.

– Чудово. Ну, а що ж ще?

– Там не буде більше стогонів і печалі, бо Володар тих місць зітре всяку сльозу з наших очей. (див. Одкр. 7:17)

– А хто буде там разом з нами?

– Ми там будемо з херувимами і серафимами – такими дивними створіннями, один вигляд яких тепер засліпив би нас. Ще зустрінемо ми там тисячі тисяч, які прийшли в Небесне Царство задовго до нас. Ніхто з них не чинить зла, вони добрі і святі і ходять перед лицем Господнім; це старці в білому одязі і золотих вінцях, які грають на своїх арфах. Ми побачимо людей, яких на землі катували, спалювали, віддавали на поживу звірам, топили в морях – і все це вони зазнавали заради любові до Господа. Усі там будуть здорові, неушкоджені та безсмертні.

– Слухаючи тебе, – зауважив Змовник, – я захоплююся, але чи дійсно ми станемо причасниками таких радощів?

– Господь – Володар цієї країни – обіцяв нам це у Своїй книзі, і якщо ми до цього щиро прагнутимемо, Бог обдарує нас Своєю благодаттю, і ми все це отримаємо дарма.

– Добре, дорогий попутнику, мене тішать твої слова. Йдемо вперед!

– Не можу так швидко йти, як хотілося: у мене на спині важка ноша. Вона мені сильно заважає.

Так, непомітно, розмовляючи між собою, вони підійшли до брудної драговини, що знаходиться в середині рівнини, але по неуважності не остереглися і провалилися у твань. Ця драговина мала дещо похмуру назву. Називалася вона драговиною Смутку. Борсаючись у бруді, Християнин через важку поклажу на спині став захлинатися у твані. Мішок за плечима з величезною силою тягнув його до дна.

– Ах, сусіде, – вигукнув Змовник, – що з тобою?

– Чесно кажучи, – відповідав Християнин, – сам не знаю. Ця відповідь дуже здивувала Змовника, і він з роздратуванням заперечив своєму супутникові:

– Так от яке твоє блаженство, про яке ти щойно розповідав мені з таким захопленням! Якщо таке трапилося з нами на самому початку нашої подорожі, то що ж чекає нас попереду? Тільки б мені вибратися звідси живим! Можеш один добиратися у свою казкову країну!

З цими словами, зібравши останні сили, він виліз з драговини на берег, що був ближчий до їхнього міста, і пішов додому.

Християнин же, залишившись один, довго вибирався із драговини, прагнучи добратися до того берега, який був ближчий до Вузьких воріт. Через важку ношу на спині він ніяк не міг вибратися з трясовини. Усі його зусилля були марні. Але от бачу, підходить до нього людина на ім’я Допомога і запитує:

– Що ти тут робиш?

– Дехто на ім’я Євангелист, – відповів потопаючий Християнин, – вказав мені шлях до Вузьких воріт. Щоб позбутися майбутнього гніву Божого, я рушив туди і по дорозі несподівано для себе провалився в болото.

– Але чому ж ти не звернув увагу на сходи?

– Мене охопив такий жах, що я мимоволі кинувся в інший бік, оступився і почав тонути.

– От тобі моя рука: тримайся за неї.

І він витягнув Християнина з драговини, поставив на тверду землю і наказав йому продовжити свій шлях.

Тоді я наважився підійти до рятівника, і запитати його:

– Будьте так ласкаві, поясніть мені, чому на шляху, що веде з міста Погибель до Вузьких воріт, через цю драговину не перекинули містка? Хіба не можна було б прокласти дорогу? Адже оскільки іншого шляху немає, бідні мандрівники завжди ризикують потонути тут.

– Цю брудну драговину осушити чи замостити неможливо. Сюди стікаються “нечистоти” гріха, тому все це місце і називається драговиною Смутку. Коли грішник пробуджується від гріха, що отуманив його, і пізнає істину, ним, через деякий час, раптом оволодівають страх, сумніви і недовіра. Саме ці тяжкі відчуття стікаються в це місце. У результаті вони зіпсували ґрунт, по якому проходить шлях до Вузьких воріт. Не думайте, що Володар цих місць задоволений, що подорожнім загрожує тут небезпека. Не його воля, щоб драговина існувала вічно. Наскільки мені відомо, вже тисячі, мільйони людей з усілякими відомими для них засобами і можливостями намагалися осушити це болото. Але, незважаючи на всі їх зусилля, ця драговина Смутку існує, і існуватиме надалі.

Правда, за наказом Законодавця через усю драговину прокладені східці, але через неймовірно велику кількість піни і бруду, який стікається в драговину в цю пору року, вони не завжди помітні. Втім, навіть коли їх видно, люди, що проходять по цих східцях, відчувають таке сильне запаморочення, що неодмінно оступаються, відчайдушно борсаються і вибираються з драговини, вкриті товстим шаром бруду. Але по той бік Вузьких воріт дорога суха і рівна.

…Після цього я побачив уві сні, що Змовник незабаром повернувся додому. Усі сусіди зібралися навколо нього. Деякі хвалили його за те, що він одумався, називали його розсудливим. Інші, навпаки, обзивали дурнем, бо він надумав пуститися з Християнином у далеку і небезпечну подорож. Треті глузували з нього, називали його боягузом, додаючи при цьому: “Якщо б ми наважилися рушити в дорогу, то, звичайно, не злякалися б перших випробувань і не повернули б назад зі страху зіткнутися із ще більшими труднощами”.

Змовник сидів серед них присоромлений. Але згодом він підбадьорився і разом з іншими став всіляко висміювати Християнина.

З цієї хвилини Змовник ніколи більше не являвся в моєму сні.

Попередній запис

ВЕРТЕП І СНОВИДЕЦЬ

Мандруючи дикою пустелею цього світу, я випадково потрапив в одне місце, де знаходився вертеп. Там я приліг відпочити і незабаром ... Читати далі

Наступний запис

СВІТСЬКИЙ МУДРЕЦЬ

Продовжуючи на самоті свій шлях, Християнин помітив вдалині людину, яка йшла йому назустріч. Незабаром вони зустрілися. Звали цього дуже "розумного" ... Читати далі