Розділ 12

12 – Тягар вигнання. Цінність та достовірність пророцтв

Нова секція розпочинається двома короткими символічними діями, які будуть слугувати й завершенням гл. 24, коли Єзекіїль муситиме виконати особливо болючу символічну дію: відмову дотримуватися жалоби по смерті своєї жінки. В обох фрагментах постать Єзекіїля є знаком для дому Ізраїля (12:6,11; 24:24).

12:1-16 – Цей фрагмент містить опис першої дії. Цей текст було ще раз доповнено деякими деталями, що стали відомими пізніше, і містять опис битви царя Седекії під час падіння Єрусалима (пор. Єр. 52:6-11; 2 Цар. 25:3-7). Символічна дія дуже проста: Єзекіїль повинен зібрати свої клунки і вибратися, закривши обличчя, та вирушити разом з тими, хто виходить на вигнання. Вірш 7 коротко констатує, що Єзекіїль виконав цей наказ. Бог хоче знати, чи ті люди, які були свідками такої дії, якимось чином відреагували на неї, і пояснює її значення. Вірш 11 підсумовує усе назагал: дія Єзекіїля це свідчення про те, що переживатимуть ті, хто ще не перебуває у вигнанні.

Символічна дія виконує в тексті функцію, названу «знаком», і має на меті допомогти людям зрозуміти. Як наслідок, пророк, який виконує цю дію, стає знаком. Знак є необхідною умовою, бо люди не бажають бачити ані чути (в. 2): і мова не про те, що вони не хочуть бачити та чути пророка, вони не бажають бачити та чути самого Бога (3:7). Раніше Ісая також стикався з людською сліпотою та глухотою (Іс. 6). Проте знак, що є частиною послання пророка, криє в собі слабку надію, що «може побачать вони, що вони дім ворохобности» (12:3).

Значення цієї символічної дії на перший погляд не зовсім зрозуміле, але поведінку пророка можна трактувати і як передбачення повернення з вигнання. Хоч це не єдиний аспект послання пророка. Навпаки, ті люди, які ще не побували у вигнанні, будуть змушені піти у вигнання.

12:17-20 містить оповідь про другу символічну дію: Єзекіїль мусить їсти свій хліб у тривозі й воду пити в тривозі й страсі. Значення цієї дії зрозуміле, а причиною, чому це відбувається, є насильство, яке вчиняють жителі цієї землі.

З 12:21-25 розпочинається секція, яка завершиться із закінченням гл. 13; вона про проблеми, з якими стикаються усі пророки. Як це часто відбувається з пророком Єзекіїлом, пророцтво є відповіддю на заперечення, вкладені в уста людей: «Продовжаться дні, і зникне всіляке видіння». Ще одне пророцтво в 12:26-27, відбувається за тим самим алгоритмом і є варіяцією попереднього пророцтва. В обох випадках темою є скептицизм людей, до яких звертається Єзекіїль, з приводу достовірности його слів, а отже, вони піддають сумніву необхідність місії, яку виконує пророк. Вони ладні повірити в правдивість пророцтв, але від інших людей та в інші часи.

Проте завдання пророка полягало не в тому, щоби передбачити майбутні події чи відгадати, яким буде хід історії. Воно полягає в тому, щоби пояснити те, що відбувається в теперішньому часі у відповідности до віри та минулої історії Ізраїля, щоби відкрити майбутнє. Пророки задля блага своїх сучасників читають події, що відбуваються в сьогоденні. Богу не подобається те, як поспішно і цинічно ізраїльтяни відреагували на пророцтво, і тому Він не забариться з швидкою відповіддю. Слово Боже не може бути недієвим. Покарання неминуче, якщо люди не покаються. Каяття – це мета усіх слів та дій пророка.

Попередній запис

Розділи 8-11

8-11 – Покарання Єрусалима, позбавлення слави Божої Друга частина Книги пророка Єзекіїля розпочинається з величного видіння, що складається з різних ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 13

13 – Лжепророки та магія Невід’ємною частиною багатьох текстів Святого Письма є тема розпізнавання правдивих пророків від лжепророків. Незалежно від ... Читати далі