Сашко прокинувся рано – щось йому не спалося. Та й до того ж він пам’ятав, що сьогодні 11 вересня – день його народження! Батьки Сашка пообіцяли, що на день народження вони подарують йому друга.
Сашко міркував про це, лежачи в ліжку. Хто такий друг? Друг – це той, хто тебе любить і хто завжди буде захищати тебе. Так, про такого друга Сашко давно мріяв.
Раптово двері до кімнати хлопчика відчинились. Спочатку Сашко побачив маленький чорненький носик, потім з’явилися довгі вуха, і в кімнату протиснулося чарівне щеня з короткими ніжками й довгими вухами. Він з радісним вереском підлетів до Сашка й став його облизувати. Оце друг! Але хіба такий друг може захистити?..
Сашко дуже зрадів подарунку й назвав друга Чаком. Звичайно тепер з’явилися нові турботи: за щеням потрібно було доглядати, прогулювати, годувати й купати…
Мама завжди на ніч читала Сашкові історії з Біблії. Чак теж був поруч і так уважно слухав, немов усе розумів. Одного разу мама прочитала Сашкові про те, що Ісус розповідав про любов друзів: «Немає більше тієї любові, як якщо хто покладе душу свою за друзів своїх». Сашко запитав маму: «Як це потрібно розуміти?» Мама пояснила, що справжній друг за своїх друзів навіть може вмерти, як це зробив Ісус за нас!
Ранком Сашко, погодувавши свого друга Чака, пішов до школи. Чак не міг дочекатися, коли Сашко повернеться зі школи й піде з ним гуляти. Недалеко від вікна кімнати хлопчика дрімала на гілці наша стара знайома, ворона Клара. Вона прокинулася від радісного вереску Чака, що доносився з вікна. Щеня раділо приходу господаря й смакувало довгоочікуваною прогулянкою.
Сашко повернувся зі школи дуже засмученим – він не зміг написати твір. Хлопчик не хотів іти на прогулянку, але його друг, крутив хвостиком і ласкаво скавчав, сильно прохаючи про це. Нічого не залишалося робити: Сашко взяв повідця й вивів Чака у Двір.
– Ка-ар! Ка-ар! Чи не правда, сьогодні такий гарний день! Ка-ар! – ворона Клара уважно спостерігала за всім, що відбувається у дворі.
Сашко відпустив Чака побігати без повідця. Раптом невідомо звідки вибіг більший злий собака й накинувся на Сашка. Хлопчик сильно злякався й чомусь став кликати на допомогу Чака. Раптом великий пес заскиглив й утік. Сашко помітив, що недалеко від нього нерухомо лежить маленький Чак. Сашко розгубився, не розуміючи, що відбулося.
Іванко із квартири № 12 все йому пояснив. Він бачив, що Чак прибіг на лемент Сашка й став кусати величезного пса за хвіст. Пес ударив Чака лапою по голові, і той упав немов мертвий.
Сашко підійшов до Чака, узяв його на руки й міцно притис до себе. Сашко зрозумів, що Чак, ризикуючи своїм життям, рятував його. Він тільки тепер усвідомив, що значить справжній друг і що таке віддати життя за друга. Хлопчик зрозумів, що зробив для нас Ісус, коли Він страждав на хресті й умер за гріхи людей. Сашко тепер знав, про що він буде писати в наступному творі.
Він знав, що любов друга не замінять ніякі багатства цього світу.
– Ка-ар! Ка-ар! Ви не думайте, що ця історія так сумно закінчилася. Ка-ар! Сашко приніс Чака додому і загорнув його в теплу ковдру. Ка-ар! Незабаром Чак отямився й не зрозумів: чому його друг плаче? Ка-ар! Він лизнув хлопчика в щоку, немов казав: «Усе буде добре!» Ка-ар!
