Світило яскраве літнє сонце. Пташки весело щебетали на деревах, а люди на вулиці були зайняті своїми справами. Хтось квапився до крамниці, хтось поспішав на зупинку – хотів поїхати на великому автобусі на роботу, хтось із самого ранку займався домашніми справами. Тільки Ворона, що сиділа на кошлатій гілці, нікуди не квапилася. Вона дуже уважно, зверху вниз, дивилася на батьків з дітьми. Вона знала, куди вони з самого ранку так квапляться – звичайно, до дитсадочка! Вона думала: «Як добре бути вороною! Не треба нікуди поспішати, сиди собі на гілці!»
– Кар!..Кар!..Кар!.. Здрастуйте! Це ви про мене говорите?.. Я так і думала!
Дозвольте відрекомендуватися: мене звати Клара! Клара! Ну, звичайно, а яке ще в мене може бути ім’я? Адже мою маму звали Клара! І бабусю звали Клара! І прабабусю – теж! І пра-пра-прабабусю! Я чула, що ви сказали: добре бути вороною! Ка-ар! Не треба нікуди квапитися! Ка-ар! Я вважаю, що ви неправі! Ка-ар! Я цілий день у турботах! Ка-ар! В яких турботах? Як же, мені потрібно все тримати під контр-р-ролем! Ка-ар! Все знати! Ка-ар! Як же, як же! Я живу на цьому дереві вже більше тридцяти років і все про всіх знаю! Ка-ар! Вас цікавить, про кого саме? Про мешканців будинку 38, що стоїть поруч із моїм деревом. Ка-ар!
Ось, наприклад, у квартирі № 5, що на першому поверсі ліворуч, живе дівчинка Надійка, їй шість років. Це дуже слухняна дівчинка! Ка-ар! Вона завжди охоче допомагає мамі по господарству: і посуд помиє, і пил витре з меблів. Ка-ар! Та й іграшки в неї завжди в порядку. Вона готується йти восени до школи, і їй на день народження вже подарували гарний рюкзачок. Ка-ар! Як же виблискують блискучі наклейки на ньому! Ка-ар!
А на другому поверсі, у квартирі № 12, живе хлопчик Іванко. Ка-ар! Навесні він разом зі своїм татом побудував будиночки для птахів. Ка-ар! Ви не знаєте Кешку-горобця? Бідолаха! Йому ніде було жити. Він мерзнув під дощем і снігом. Ка-ар! Тепер у Кешки є гарний і теплий будиночок! Ка-ар! Це Івасик зі своїм татом зробили! Ох і щасливий же тепер цей Кешка! Ка-ар! Так тепер він як прокинеться вранці, з будиночка свого вигляне й співає, співає, радіє. Немов комусь дякує. Ка-ар!
А у квартирі № 17 живе дівчинка Оленка. У неї бабуся дуже хвора. Бабуся весь час лежить, зовсім не встає. Ка-ар! Оленка піклується про свою бабусю, годує й напуває її. Ка-ар! Та ще й часто читає бабусі якусь товсту книгу. Я оце якось підлетіла ближче до вікна. Ка-ар! Дуже вже мені хотілося послухати, що читає Оленка своїй бабусі. Сильно я здивувалася, коли почула, що Оленка читає про нас, ворон! Ка-ар!
Отож, дуже давно жила одна людина на ймення Ілля. Він був пророком! Ка-ар! Ви не знаєте, хто такий пророк? Ка-ар! Пророк – це Божа людина, що служила Богові й людям. Ка-ар! Отож, у тій країні, де він жив, цариця видала наказ: убити всіх пророків. Бог сказав Іллі, щоб він сховався в печері й сидів там, біля потоку. А воронам Бог наказав годувати пророка. Ка-ар! Ворони прилітали щодня й приносили йому їжу, доки Бог не сказав пророкові йти до селища Сарепта. Ось яка історія! Ка-ар! Я думаю, тепер ви не сумніваєтеся в тім, наскільки мудрі ми – ворони! Ка-ар!
Бабуся Оленки завжди говорить: «Слава Богу! Слава Богу!» і радується, як Кешка-горобець, коли той співає щоранку. Ка-ар!…
Тепер-то я знаю, чому Кешка так радіє! Ка-ар! Він дякує Господеві за будиночок, що йому побудував Іванко. Як добре, що на світі є добрі люди, які допомагають іншим! Ка-ар!
Ну, добре! Я полетіла! Ка-ар! У мене багато справ! Приходьте ще! Ка-ар! Я вам ще інші історії розповім про наш будинок. Ка-ар! Ка-ар! У мене все під контр-р-ролем! Ка-ар!
