Люда засинала неохоче. Їй так сподобалося на святі в Ганнусі; особливо цікаво було розмовляти з Миколкою. «Він так багато знає: напевно, багато читає, – думала Люда. – Аж подих перехоплювало, коли він розповідав про ракети, які пливуть на поверхні води з великою швидкістю. Він сказав, що на річці Нева, яка протікає в Санкт-Петербурзі, дуже багато таких ракет. Коли Миколка їздив у гості до тітки Тані в Кронштадт, то завжди на ракетах переїжджав Невську затоку. От було б цікаво покататися на ракетах!» – думала Люда й уявила, як вона пливе на такому човні. Ці приємні думки заколисали Люду, і вона заснула.
У сні дівчинка побачила озеро й човен, в якому були чоловіки.
Люда стояла на березі озера, і раптом вона почула пісню. Підвела голову – а в небі кулька Чупринка. Кулька співала пісню:
– Я – кулька Чупринка, по небу я лечу. І всім, кого зустріну, про Ісуса розкажу!
– Чупринко! Чупринко! – закричала Люда. – Лети до мене, це я, Люда!
Чупринка побачила внизу дівчинку і підлетіла до неї.
– Людо! А що ти тут робиш одна, на березі озера? – здивувалася Чупринка.
– Я не знаю, – відповіла Люда. – Лягла спати – і ось я тут! – відповіла Люда. – Дивися, Чупринко! Там, вдалині, пливе човен, а в нім – якісь чоловіки. Мені стає страшно! – сказала з острахом.
– Не бійся, Людо! Я бачу зверху, що в човні пливуть учні Ісуса Христа! Бачу поміж них Петра, Якова, Івана і всіх інших! Тільки Ісуса чомусь поміж них немає. Цікаво, чому вони пливуть самі, без Ісуса? – здивовано міркувала Чупринка. – Давай полетимо туди, ближче до човна! – запропонувала вона Люді.
– Що ти, Чупринко! Я боюся так високо літати, та ще й через воду. От якби тут була ракета, тоді можна було б. Мені Миколка розповідав про такі ракети! – сказала Люда.
Чупринка розсміялася:
– Ти про які ракети розповідаєш? Ми потрапили з тобою в часи Ісуса Христа, в Ізраїль. У той час люди пересувалися по воді на човнах, а по суші їздили на конях, ослах, слонах і верблюдах. Я пропоную тобі свої послуги – ти візьмеш мене за нитку, і ми разом полетимо до того човна, де пливуть учні Ісуса! – запропонувала їй Чупринка.
– Добре, Чупринко! Я тобі довіряю! – приготувалася Люда. – Давай сюди свою нитку! Тільки ти будь обережною, не впусти мене!
Чупринка і Люда полетіли ближче до човна. Вони опустилися в човен, тим більше, що учні не заперечували. У цей час усі побачили, що по воді до них наближається Ісус.
– Не може бути! – закричали вони злякано. – Це, напевно, примара!
Люда й Чупринка теж були здивовані, але Ісус заспокоїв усіх:
– Не бійтеся! Це – Я, Ісус!
Петро сказав:
– Учителю, я теж хочу піти, як і Ти, по воді!
Ісус відповів:
– Іди сюди! Ставай на воду – і йди!
Петро так і зробив, але, пройшовши трохи по воді, засумнівався, злякався вітру – і почав тонути.
Ісус простягнув на допомогу руку і сказав Петрові:
– Чому ти засумнівався!
Ісус не міг допустити, щоб Петро потонув, Він урятував його. Човен пристав до берега й усі вийшли з нього.
– Яке чудо ми з тобою, Чупринко, бачили! – закричала Люда. Чупринка теж раділа, що вона ще раз стала свідком чуда, яке вчинив Ісус.
Люда прокинулася й була здивована з того, що побачила уві сні. Вона розгорнула свою дитячу Біблію й перечитала, як описували це чудо євангелісти. Дівчинка вирішила про це розповісти в недільній школі.
